Мирного вечора, мої хороші!

Запрошую до нового розділу роману, "Під владою Хижого"

Уривок

— Романе!

Зірваний, ніжний голос змушує мене зупинитися. Оглядаюся, хоча здається, задихаюся від люті та злоби. Єва підіймається, притримуючи рушник обома руками, й тихо просить:

— Відпусти його!

Мене шокує її прохання. В мене аж у вухах шумить від злоби, а вона просить відпустити цього покидька.

— Помрій! — відмахуюся і йду з кабінету.

— Якщо ти хоч пальцем його зачепиш — я з тобою не повернуся!

Чую за спиною хрипкий голос, в якому чітко чується погроза. Мене бісить, що це чують усі. Я не звик нікого слухати, та нікому підкорятися. Зупинившись, різко розвертаюся. Заплакане дівча стоїть у дверях кабінету. Я можу плюнути на її слова і віддати здачі цьому покидьку, але щось не дозволяє мені це зробити. Дивлюся в заплакані очі Єви — і бачу в них благання. Мене це дратує, як і виводить зі себе те, що я не можу робити те, що хочу. Вірніше, можу, але...

Книга тут... 

Приємного читання!