Вітаю, мої хороші!!!

Запрошую до оновлення роману — Після ночі кохання... .

Сьогодні розділ від Каріма.

Уривок

— Даяно, я відпущу, тільки залишся. Ти ж розумієш, що не можеш наражати на небезпеку ні себе, ні Соломійку...

— Я вже квитки забронювала, — перебиває мене дівчина.

— То скасуй бронь!

Я шокований цією звісткою. Коли вона тільки встигла?

— Я скасую, але за умови. Та для початку відпусти мене.

Відпускаю дівчину, хоча мені зовсім цього не хочеться. І, видихнувши, пильно зиркаю на неї.

— Даяно, при яких іще умовах? Навіщо це все?

— Бо я так хочу, — капризно заявляє вона.

Знову важко зітхаю й пильно дивлюся на красуню. Цікава в неї позиція.

Ох вже цей слов’янський темперамент!

Хоча я, наче, звик до божевільних капризів Анжеліки, але Даяна явно її переплюнула.

— І чого ж ти хочеш?

Вона з мить дивиться на мене, а тоді, закрокувавши спальнею, заявляє:

— Я хочу, аби ми з тобою якомога менше перетиналися в цьому будинку на час мого перебування. Не потрібно ні знаків уваги, ні турботи. Ти і так для нас із донькою багато зробив, і я дуже це ціную. Але більшого мені не потрібно.

Мене це все бісить. Хочеться притягнути її до себе, впитися у вуста й п’яніти від солодкого поцілунку, а тоді сказати їй усе, що думаю. Але я лише байдужим тоном кидаю:

— Я тебе почув. І твої капризи виконаю.

Розвернувшись, іду до дверей. Я мав стільки планів на сьогоднішній день, але, схоже, не судилося. І цим я частково маю завдячувати своїй колишній.

Читати тут...

Приємних емоцій!