Іноді у ромфанті зустрічаєш тропи типу шлюбу за угодою, відбору наречених, якогось альфи, який внюхав свою пару, викрав її і притяг у зграю. Люди це читають, люди це оцінюють, хоча у самому сюжеті лежить насилля. Але чим саме оце романтизоване відрізняється від реального, і чому воно заходить навіть тим, хто у реальному житті за фразу "ти моя, я вирішую" вдарить в обличчя?
По-перше, герої. Вони ніколи у таких казках не бувають реально потворними. Хворі проказою королі типу Балдуїна, сімедисятирічні діди, що узяли собі дружину, якій ледь шістнадцять стукнуло, одноногі, беззубі це все мимо. Максимум потворності героя - якийсь пафосний шрам чи очі фіолетові, тож уявляючи сцени обіймів, цілунків, флітру, сексу, читачки не блюють.
По-друге - це важливо - уявляють себе на місці героїні. Навіть якщо автор пише, що вона не хоче бути дружиною короля-дракона, що підробляє ректором і є босом власної фірми, ТИ, читачко, такого хочеш, тож ти не відчуваєш огиди героїні. Та й уся її незгода театральна, комічна. То анекдот штибу "а ти у свої роки ще можеш подружній обов'язок", то вийшла у двері, розбивши келих вина.
По-третє, такі персонажі не роблять речей, які реальні насильники роблять. Тобто спочатку він одружиться без згоди, а потім віддасть окрему кімнату і чекатиме, коли ж вона його покохає. Я ніколи не бачила ромфанту, де герой брав її силою, через сльози та ненависть, а потім вона у нього закохувалася. Був один такий фанфік, але це виглядало тупо навіть у рожевих окулярах.
Коли він її згвалтував, а потім залишив у замку. Вона там здружилася з його слугою, який з часом спробував її поцілувати, і гвалтівник, побачивши це, вбив того слугу. Ну і дівчина закохалася - герой. Але цей троп був настільки кривим і блювотним, що навіть прийшовши тути за еротикою я не відчула нічого, крім огиди.
І ось це є ключем до таких історій. Незгоду героїні - через жанр, красу героя, відсутність екстремального насилля з його боку - ми сприймаємо як гру. Тобто видно, що вони десь схожі, що час від часу іскра якась проскакує, і зрештою вони якось разом зліпилися.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВсе працює так, що коли береш до рук книгу, то несвідомо вже готовий до пристрасної історії кохання — крізь біль, драму, відмови й безліч інших перешкод. По суті, це вже згода сприймати історію саме через призму почуттів, описаних автором блогу, хай би вони були до демона (звісно, страшенно привабливого) чи до синьошкірого прибульця. У реальному житті ми не даємо людям такого привілею. А було б цікаво: познайомився з кимось і вже знаєш, якого він жанру та з якими тегами ходить))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати