Невербальна згода

Іноді у ромфанті зустрічаєш тропи типу шлюбу за угодою, відбору наречених, якогось альфи, який внюхав свою пару, викрав її і притяг у зграю. Люди це читають, люди це оцінюють, хоча у самому сюжеті лежить насилля. Але чим саме оце романтизоване відрізняється від реального, і чому воно заходить навіть тим, хто у реальному житті за фразу "ти моя, я вирішую" вдарить в обличчя?

По-перше, герої. Вони ніколи у таких казках не бувають реально потворними. Хворі проказою королі типу Балдуїна, сімедисятирічні діди, що узяли собі дружину, якій ледь шістнадцять стукнуло,  одноногі, беззубі це все мимо. Максимум потворності героя - якийсь пафосний шрам чи очі фіолетові, тож уявляючи сцени обіймів, цілунків, флітру, сексу, читачки не блюють.

По-друге - це важливо - уявляють себе на місці героїні. Навіть якщо автор пише, що вона не хоче бути дружиною короля-дракона, що підробляє ректором і є босом власної фірми, ТИ, читачко, такого хочеш, тож ти не відчуваєш огиди героїні. Та й уся її незгода театральна, комічна. То анекдот штибу "а ти у свої роки ще можеш подружній обов'язок", то вийшла у двері, розбивши келих вина.

По-третє, такі персонажі не роблять речей, які реальні насильники роблять. Тобто спочатку він одружиться без згоди, а потім віддасть окрему кімнату і чекатиме, коли ж вона його покохає. Я ніколи не бачила ромфанту, де герой брав її силою, через сльози та ненависть, а потім вона у нього закохувалася. Був один такий фанфік, але це виглядало тупо навіть у рожевих окулярах.

Коли він її згвалтував, а потім залишив у замку. Вона там здружилася з його слугою, який з часом спробував її поцілувати, і гвалтівник, побачивши це, вбив того слугу. Ну і дівчина закохалася - герой. Але цей троп був настільки кривим і блювотним, що навіть прийшовши тути за еротикою я не відчула нічого, крім огиди.

І ось це є ключем до таких історій. Незгоду героїні - через жанр, красу героя, відсутність екстремального насилля з його боку - ми сприймаємо як гру. Тобто видно, що вони десь схожі, що час від часу іскра якась проскакує, і зрештою вони якось разом зліпилися.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Белла Ісфрелла
03.08.2025, 22:01:31

Все працює так, що коли береш до рук книгу, то несвідомо вже готовий до пристрасної історії кохання — крізь біль, драму, відмови й безліч інших перешкод. По суті, це вже згода сприймати історію саме через призму почуттів, описаних автором блогу, хай би вони були до демона (звісно, страшенно привабливого) чи до синьошкірого прибульця. У реальному житті ми не даємо людям такого привілею. А було б цікаво: познайомився з кимось і вже знаєш, якого він жанру та з якими тегами ходить))

Інші блоги
Мої думки
Новий розділ книжки,,Мій лукавий хлопчик '' вже на сайті. Приємного читання)
Ореос. Візуал
Дорога до центрального району Ореоса зайняла менше пів години на ще одному літаючому авто. Все відбувалося так швидко, що мені почало здаватися, ніби Коул вирішив якнайшвидше мене позбутися. І лише ця думка отруювала мені
Без темряви все згорить.
Добрий вечір мої хороші, спішу вам сповістити, що вже опублікувала новий розділ "Дві сторони однієї крові" Історія виходить як мені доволі цікавою, трошки можливо моментами заплутаною, але я стараюсь відтворити
А вам цікаво? ❤️
— В тобі зараз надто багато сили, щоб її зв’язати, феніксе, — чоловік злегка схилив голову, демонструючи покору, — тож можеш не боятися. — Я вас не боюся! — відрубав Каміль. — Ви, пустельні хробаки, весь
Новинка: академка Залік із катастроф
Вітаю! Сьогодні починаю виклади навинку: гумористичну академку "Залік із катастроф" Бути дочкою ректора магічної академії — не завжди перевага. Особливо якщо ти вже третій рік навчаєшся там без жодної краплі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше