"Флешмоб": #чому я не роздягаюся на публіці
"Флешмоб": #чому я не роздягаюся на публіці (ні буквально, ні емоційно)
Щодня хтось у блогах виставляє на загальний огляд подробиці свого життя — з дитячими травмами, любовними драмами та інтимними переживаннями. Що це? Щирість чи моральний ексгібіціонізм?
Пропоную новий "флешмоб"!
"Я залишаюсь загадкою". Тому що…
1. Подробиці вашого життя нікому не цікаві (майже нікому)
Суворо, але чесно. Люди читають блоги не заради автобіографічної сповіді. Їм цікаві історії, герої, сенси. Якщо пост починається з фрази "я сьогодні пережив щось важливе", але далі — зварила борщ, зробила зачіску, порізала палець, читач швидко переключиться на щось цікавіше.
2. Емоційний стриптиз — це не література
Межа між щирістю та психологічним безсиллям дуже тонка. Коли блог стає майданчиком для неконтрольованої викиду свого життєвого негативу — це перестає бути мистецтвом. Це виглядає як моральна нагота — і вражає більше ніяковістю, ніж глибиною.
3. Таємниця — це капітал автора
Читачам потрібна інтрига. Та одна з них — навколо особистості автора, яка створює ауру таємничості. Коли автор розкриває усі подробиці свого життя, він втрачає цю енергію недомовленості, натяків, образів. А разом із нею — і бажання дізнатися більше, яке так притягує читача.
4. Це ще й небезпечно
Навколишній світ насправді, це дуже небезпечне місце. Лише здається, що вас ніхто не впізнає під псевдонімом. Публічні сповіді можуть використовуватись проти автора, особливо коли йдеться про вразливі теми.
Та ще не слід забувати, що автор — не лише людина, а й персона, бренд. І варто ставитись до власної відкритості як до стратегічного інструмента, та не намагатися хайпанути.
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІ я з вами в чомусь згодна. Ніколи не писала про себе майже нічого, бо розумію, що воно нікому не потрібно. Для чого вивертати себе? Чи висипати вміст своїх емоцій? Сюди приходять люди читати, щоб відволіктися від своєї буденності чи рутини, то нащо їм читати ще й про буденність автора? Чи його ниття? Чи ще щось...
Оксана Павелко, Ви маєте рацію! Цей портал дає можливість ділитися своїми творами. Та розкриватися через них. Для всього іншого є безліч сайтів з потрібною тематикою...
Дякую!
Це як в кіно .Щось має залишатися за кадром.
Дякую ♥️♥️♥️
Ніка Цвітан, ♥️♥️♥️
Як читачка повністю згодна!
Olexandra Novatska, Дякую за підтримку!
я рахую що для всього є своє місце і час. Букнет - це не площадка для сповіді. Це дійсно літературна спільнота, і тут хочеться читати про книги....а життя автора...якщо так хочеться, то ведіть інстаграм, тік ток - і туди вже прийдуть люди зацікавлені в цьому...але по коментарях бачу, що багато хто так думає) тож підтримую)
Іда Нокс, Золоті слова! Всьому — своє місце! Для особистого є соцмережі!
Дякую!
Дякую за цікаву тему блогу. Часу на флешмоб не маю, але підтримаю Вас, авторе. Довгі тексти про те, як важко було автору сьогодні піднятися з ліжка, для мене нудні і украй нецікаві. Складається враження, що драматичним авторам немає кому поплакатися у жилетку в реальному світі і вони усе це виливають на перші-ліпші голови. Тому душевний ексгбіціонізм - річ хороша лише коли ти у колі близьких людей. Та й то не завжди. Більше подобається коли автори пишуть про свої книги. Таким чином відкрила для себе тут кілька дуже хороших майстрів пера.
Ріна Март, "Флешмоб" тут в лапках, бо це окрема болюча тема))
Дякую за підтримку! Та сподіваюся, що наші думки будуть враховані майбутніми авторами блогів))
Саме "душевним ексгібіціонізмом" ото все й виглядає... Та це не те місце, де слід цим займатися.
Ще раз дякую!
Дякую!
Сама не люблю розповідати про себе, але приємно читати, коли пишуть щось хороше, корисне, або про книги у блогах. Аби без взаємного негативу. Дуже втомлює.
Тея Калиновська, Згодна, коли це саме про "творчу", а не про "кухню"))
Дякую!
Моя, можливо, не популярна думка: я вважаю, що в блогах на Букнет має бути творчість, а не особисті переживання. Тут мені хочеться говорити й читати про книги. Не засуджую тих, хто думає інакше, але й не буду писати про своє життя. Дякую, що підняли таку цікаву тему☺️♥️
Анжеліка Горан, Згодна з вами! Щось про книги інколи взагалі важко знайти...Тому й витримала та написала цій блог.
Дякую!
Повністю підтримую. Тим паче, теперішній світ дуже жорстокий і б'є неочікувано і безжально, тому завжди потрібно про це пам'ятати.
А ще я ніколи не розуміла людей, які виставляють своє життя на показ, для чого, щоб показати гарну картинку? А що за нею ховається?
Нікнейм, Згодна. Особисте життя — це не така річ, яку треба показувати всім.
Дякую!
А мені навпаки, подобається, коли автори, яких я читала, трохи розповідають про себе. Не про борщі, звісно, але якусь загальну інформацію.
Світлана Бонд, Головне тут "трохи"!!
Дякую!
Це ви так відреагували на мій блог, де я поділилася пʼятьма фактами про себе? Не знала, що він може викликати таку бурну реакцію. Кожен автор сам обирає, чи розповідати щось про себе, чи ні. Тому, не бачу сенсу комусь, щось доводити. Але і з вашою думкою також погоджуюсь, адже думка кожної людини по-своєму важлива. Дякую!
Джулія Мейлер, Згодна на 100%! Менш за все нам потрібні сварки!
Згодна з кожним пунктом! Всі ми люди, але прийшли сюди, щоб поринути в інші світи, а для всього іншого є купа соцмереж - вибирай будь-яку!
Чарівна Мрія, Не треба плакати... Буде ще...
Долучаюся до слів, нікому не цікаве життя автора. Мене ж так само як читача, цікавить виключно текст/книга
Аліна Скінтей, Згодна на 100%!
Дякую!
Власне, мене теж ніколи не цікавило особисте життя письменників, акторів чи музикантів. Але більшість людей - чомусь так.
Чарівна Мрія, Отож і я... Але, як на мене, шкоди більше ніж користі...
Згодний. Тому й не беру в цьому участь
Сергій Брандт, ❤️❤️❤️
Підтримую
Софія Анрі, Щиро дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати