Вчора просто задумалась над тим, як багато фраз ми використовуємо в житті лише тому, що так прийнято казати. Або фраза ніби підходить до теми, чи навіть усі так кажуть у такій ситуації. Але більшість, думаю, навіть не задумується над сенсом сказаних слів, над глибиною. Не думає, як ці слова може сприйняти і трактувати той, хто їх отримує. Так, ми всі різні, і процеси мислення також відрізняються, як і сприйняття інформації. Тому ми ніколи не можемо побачити світ очима іншої людини. Навіть якщо вона нам пояснить те, що бачить — ми сприйматимемо так, як нам того хочеться, чи як ми те відчуваємо.

На ці думки мене наштовхнула, скажімо так, шаблонна фраза: “не хочу мати з тобою нічого спільного”. Почула її просто мимохідь, але саме цього разу чомусь вона в мені відгукнулась інакше, навіть не стосуючись мене. Враз у голові вспливли думки про те, що “не мати нічого спільного” звучить так важко. Навіть важче, ніж “я тебе не кохаю”, чи “ти мене зрадив”, і тому подібні. У цих словах я побачила бажання просто змінити світ, де не буде існувати конкретної особи. Де тебе не буде з нею пов’язувати так багато речей. Ти забираєш цим спільні прийоми їжі, спільний перегляд фільму, спільну прогулянку, спільних знайомих — і це можна продовжити до безкінечності. Як не старайся, але це ніби ти хочеш стерти все, що пов’язувало з тією людиною. Тому, на мою думку, звучить навіть сильніше, ніж таке страшне “я тебе не кохаю”.

Що ви думаєте на цей рахунок?
Чи задумуєтесь про глибину фраз, які ми всі використовуємо, бо так кажуть усі і всюди, і вони є доречними у цій ситуації?
Чи були у вас фрази, які вразили, бо ви раптом почули їх по-новому?