Привіт. Сьогодні, під час готування грибного супу, до мене прийшла цікава думка. Іноді в нашому житті може статися не дуже приємний, або просто важкий досвід. Але навіть він потім може стати джерелом натхнення.

Я працював ломбарді. І надивився всілякого. Від пенсіонерок, що приносять власні золоті зуби (буквально), до бізнесмена, якому швидко були потрібні кошти - і він заклав на тиждень кольє з 60 діамантами (потім викупивши, звісно).

Нехай в більшості випадків ломбард лишився для мене місцем, куди тягне людей з поламаними долями. І я ще довго "видихав" його моральоно. Але і цікавих зустрічей та красивих речей з нетривіальною історією теж вистачало. А ще ця робота надихнула мене на арку "золотошукача", яку я використав у творі "Міфи, що мешкають поруч".

А які не дуже приємні історії були у вас, шановні автори? Можливо, похмурі історії, які, втім, змогли стати для вас натхненням і, можливо, втілитися у книжках?

P.S: розумію, що тема проходить по самому краю, де не усі захочуть ділитися. Але ж є речі, котрі можна розповісти екологічно і без зайвих неприємних відчуттів. Та подробиць.