Мирної суботи, мої хороші!

Запрошую до знижка на роман "Навіжена"!

Це вибухова історія Діани та Вадима!

Уривок 

Прочиняю задні дверцята. Бо в мене вся машина заставлена білими трояндами. Завтра ж міжнародний жіночий день, тож я вирішила потішити усіх працівників свого центру та своїх учнів. Кілька букетів справді лягло. Поправляю букети, і розлючено зачиняю дверцята своєї машини.

— То, що, кицю, як все вирішувати будемо? Викликаємо поліцію, чи так домовимося? — чую холодний грубий бас за спиною.

Я різко оглядаюся на зверхнього нахабу позаду себе. Примружившись міряю його з ніг до голови. Насправді мені нічого від нього не потрібно. Сама впораюся, але попсувати нерви не завадить, якщо вже він зіпсував мені день.

Проходжуся відвертим поглядом ще раз, оцінюючи цього Вадима, й зневажливо фиркаю.

— З поліцією возитися у мене часу немає. А з тобою..? — знову проходжуся поглядом по чоловікові знизу вгору і навпаки, й тоді заглянувши в сині очі брюнета, зухвало кидаю. — З тобою фіг домовишся. Зараз почнеш плакати, що, то задорого, або те стільки не вартує. А ще не дай Боже, заспіваєш по поняттях...

— Послухай..! — зривається невдоволено чоловік.

— Це ти послухай! — теж невдоволено перебиваю його я. — Як мінімум не гарно перебивати жінку. Зрештою, з тебе елементарного «Вибач», буде достатньо.

Повисає пауза. Великі сині очі стають ледь не квадратними, і в них повно гніву. На обличчі виступають жовна та ходять емоції. Але я більше чекати не збираюся. Розумію, що фіг дочекаюся перепрошень.

— Зрозуміло! Ти таких слів не знаєш...

Знижка тут...

Приємних емоцій!