Хех, друзі. Новенька глава вже вийшла і я вирішила вас порадувати додатковою ілюстрацією нашого прекрасного незнайомця))

І бонусом маленький уривок:

Нарешті вона знайшла те, що шукала. Масивний том із темно-синьою обкладинкою та срібним тисненням гордо носив назву «Анатомічний атлас розумних рас». Марина враз захоплено посміхнулась.

— Оце вже цікавіше, — прошепотіла вона, вмощуючись на найближчому диванчику.

Відкривши зміст, вона провела пальцем по списку розділів.

“ Так, так... русалки, гноми, фенікси, гарпії... — вона насупилась. — Та скільки ж їх тут? Рас тут більше, ніж країн. Ого... є навіть феї. Цікаво, а що вони їдять?”

Врешті натрапила на потрібне:

“ Ага! Демони.”

Зробивши вдих, вона розгорнула відповідну сторінку — і враз зависла, втупившись у текст.

"Демони. Особливості будови. Дві іпостасі: людська та демонічна. У людській формі зовні схожі на звичайну людину, однак мають анатомічну відмінність — значно більший за середньо прийнятний у магів розмір статевого члена (від 25 см)."

Марина завмерла, очі округлились. З лиця миттєво зійшла вся кров.

— Скільки, блін?! — беззвучно процідила вона, дивлячись у рядок, наче той міг змінитися, якщо добре вдивитись.

Позаду почувся задушений сміх. Вона повільно озирнулась. Деміан, усе ще стоячи позаду, нахилився і розважався, читаючи через її плече.

— І нащо ж вам така інформація, Ваша Високосте? — лукаво спитав він, з посмішкою, яку хотілося вдарити чимось важким. Наприклад, тією ж книжкою.

Марина перевела на нього погляд. Очі все ще дещо розфокусовані.

— Та думаю, чи не розірве її високість її майбутній чоловік, — мрійливо пробурмотіла вона, наче ще не відійшла від шоку.

Далі в підручнику йшлось: «В іншому людська подоба демонів не відрізняється від звичайної. Натомість демонічна форма залежить від роду: можливі наявність крил, рогів, хвоста, шипів, кігтів тощо.»

“ Ну, хоч без копит, — подумала вона вже не так оптимістично. — Дякуємо, і на тому. Чорти б їх забрали, тих демонів. Але байдуже. Якось вже буде.”

Ну до чого ж гарячий чоловік вийшов!