Вітаю, любі!!!

Запрошую до знижка на роман "Після ночі кохання...".

Сьогодні діє найнижча ціна на книгу.

Уривок 

Зупинившись осторонь, чекаю доки дівчина закінчить розмову, і коли вона кладе слухавку наближаюся.

— Хто це був? — напружено питаю.

— Некрасов! — випалює дівчина, я моментально весь закипаю, а вона посміхається й так спокійно додає. — Розслабся це мама телефонувала...

В середині мене все перевернулося від її жартиків, хочеться гаркнути на неї, але стримуюся. Ледь приборкую бажання просто розвернутися та піти, але натомість я прошу.

— Даяно, ходімо до всіх.

Вона хмикає і закусивши нижню губу пильно дивиться на мене, кілька секунд, а тоді зухвало питає.

— Щоб більше не казали, що недозірка дуже гонорова?

— Даяно, знайшла кого слухати. — невдоволено кидаю. — Люди які по життю палець об палець не вдарили, і самі по собі ніякої цінності не представляють, завжди мають корони більші ніж у королів.

— Інколи хочеться ті корони, лопатою поправити... — шипить Даяна.

— Є таке. — посміхаюся, і прошу. — Але не сьогодні.

Знову мовчки повертаємося у приміщення. Заглядаємо у зал де розважаються наші діти, та вони надто зайняті. У них парні танці. Вони такі кумедні. Ще здається, малі, але так хочуть бути дорослими.

Переглянувшись йдемо з Даяною на гору. Присідаємо на вільні місця, і просто мовчки спостерігаємо за розвагами батьків. Наступним танцем став білий танець. І я з нетерпінням чекаю, доки Даяна запросить мене, але скидається на те, що вона зовсім не збирається цього робити.

— Каріме, потанцюємо? — невідомо звідки взялася Ольга.

— Дякую! Мене уже запросили.

Беру Даяна за руку і допомігши піднятися, веду її танцювального майданчика. Краєм ока помічаю як фиркнула Ольга і подалася геть. Я ж щасливий що Даяна не заперечила та вдає незворушність...

Знижка тут ♥️

Приємних вражень!