Співавтор — це не просто той, хто дописує фрази. Це той, із ким ти твориш на одному диханні. З ким однаково кайфово писати ночами чи вдень. З ким можна мовчати, писати одночасно, сміятися з жартів персонажів, і навіть сваритися про те, чий улюбленець кращий — але все одно залишатися в одному потоці.

Мені дуже подобаються люди, які в одному режимі. Не треба тягнути, пояснювати, вмовляти. Просто обидвом хочеться творити — і це кайф. Співавтор — це не про контроль, а про довіру. Про те, коли відкриваєш історію, бачиш написане іншим — і усміхаєшся: "Так, це воно. Це продовження моєї думки".

Я пишу про любов — темну, ніжну, небезпечну. Про героїнь, які не бояться бути сильними. Про хлопців, у яких є свої рани й демони. І в кожній історії я вкладаю частинку себе — як авторка, як людина, як та, що вірить у магію між рядків.

Я вірю, що справжнє співтворення існує.

Що іноді двоє можуть написати одну історію — і вона буде не гірша, а глибша. Більш жива.

І якщо ви колись відчували цей спільний ритм — ви знаєте, про що я.

А якщо ні — можливо, саме час відкритися новому досвіду ?

Дякую тобі, Деклін, що ти мій співавтор.

Ти той, із ким можна писати не тільки сюжет, а й настрій. Той, хто відчуває, коли я мовчу, але хочу сказати. Той, хто дописує там, де я ставлю крапку — не тому що кінець, а тому що далі вже твоє слово.

Іноді найкраще, що може трапитися з автором — це інший автор, що бачить серце твоєї історії.

Двоє — не завжди хаос.

Двоє — це гармонія, якщо кожен пише з любов’ю ?

(Не обмануйте один одного прошу мені трішки важко довіритись людям як що довіраю це повністю )