В очікуванні його голосу.

Привіт всім. Сьогодні вийде оновлення книги "Літо у мережі".

Фрагмент глави:

“Доброго ранку, як ти? Вже не спиш?”8:06 — надіслала не вагаючись. Сиділа дивилась на телефон та чекала поки з’явиться друга галочка. Але вона не з’явилась взагалі. Ні через дві хвилини, ні через п’ять, ні десять. Він завжди відповідав швидко, а зараз… Зараз тиша. Гнітюча.
Я встала та пішла на кухню робити собі каву. Робила каву та не зводила очей від телефону, бо думала “А може він зараз відповість”.
Минула година, а я досі п’ю каву. Тривожність наростає з кожною хвилиною мовчання мого телефону. Роман ніколи не давав приводу мені нервувати. Він завжди відповідав на повідомлення та дзвінки. Вирішила відкласти телефон, треба заспокоїтись. З ним має бути все добре. Але відчуття таке, що щось сталося. А що? На це питання відповіді немає. Взяла блокнот, олівці та почала малювати. Думала, що моя улюблена справа відволіче мене від думок про Романа і його тишу. Але коли побачила, що саме я малюю я здивувалась. Чому? Бо я мимовільно дивилась на фото та малювала його, а на фотографії був він — Роман.
Його обличчя намальовано виразно. Очі світло-карі та лагідний погляд, волосся, щетина. Поклала олівець та ще раз глянула на телефон. Повідомлень немає. 

Всім гарного та мирного дня. Бережіть себе та рідних.