Пташине яйце у пащі куниці

Дві армії - демів і нечисті - оточили форт на узбережжі. Невеликий гарнізон буде битися, захищаючи форт до останнього, та справжня надія одна - на Вартову і її талісман. Схована у стінах форту, під охороною Амеда, Нью входить в транс, щоб посіяти сум'яття в рядах ворогів. Чи зможе вона змагатися з тими, хто дійсно розмовляє з Темрявою.

З вартою заздрості періодичністю на мене продовжували сипатися удари. Єдиною думкою, за яку вдалося зачепитися, був чарівний острів зі сну. Щойно я згадала про нього, як повернулася картинка форту.

На березі стояли Ті, що розмовляють з Темрявою, оточені натовпом демів, а до них від воріт форту пробивався Зерд із загоном. Бійці Конфідуса, сховані від демів за скелями, не могли підійти, оскільки деми трималися біля самої води, а від галер йшли човни з підкріпленням.

Щоб роздивитися це, вистачило кількох секунд. Я бачила, як воїни Зерда відчайдушно пробиваються до одного з Тих, що розмовляють з Темрявою. Конфідус вивів своїх воїнів із засідки і пішов в лобову атаку. В їхній групі справа просувалася краще, оскільки з одного боку їх захищали скелі, а ось сили загону Зерда були занадто нерівними. Воїн, який бився поруч із Вартовим, отримав удар коротким списом у плече. Миттєва передишка дозволила дему рвонути вперед у спробі дістати Зерда, та ворог зазнав невдачі. Вартовий встиг ухилитися, проводячи випад. Той, що розмовляє з Темрявою, підняв руки.

Між ним і Зердом знаходилося кілька бійців, але я побачила, як Зерд спіткнувся. Чи був це вплив Того, що розмовляє з Темрявою, чи просто випадковість, та йому знадобилася доля секунди, щоб відновити рівновагу. Цим скористався найближчий дем, вдаривши по нозі.

Другий удар алебардою прийшовся по легкій кольчузі, що змусило Вартового припасти на одне коліно. Наші воїни кинулися на допомогу, і бійка ненадовго приховала Зерда від мене. Ось я побачила, як він лежить на землі, спершись на одну руку, і намагається підвестися. Його шолом і плече в крові, з куточка рота стікає цівка крові. На це тріумфально дивиться Той, що говорить з Темрявою, а найближчий дем заносить короткий меч для удару.

Якби я могла кричати, то закричала б: "Ні-і-і-і-ііі!!!".

Але кричати я не могла, тому просто дозволила собі провалитися у відчай.

Я загрозливо хльоснула хвостом і розпрямила тіло в потужному стрибку. Це було величезне задоволення - нарешті відчути силу своїх м'язів. Вилітаючи у двері, я краєм ока помітила, як дуже повільно і якось здивовано підводиться зі стільця Амед, та я вже стрілою мчала переходами форту. Все навколо стало чорно-білим, але натомість виник окремий світ - світ запахів - у якому я чудово орієнтувалася. І ще я відчувала життя. За стінами вирувало життя, сплітаючись і розплітаючись у дивовижному танці. Однак мені було не до того, щоб з цим розбиратися.

В цьому епізоді сила снігового барса вперше по-справжньому вирвалася назовні. Сумніви і недооцінка себе відступили перед необхідністю захистити близьку для героїні людину. Направду, я навіть не очікувала від Нью такої відчайдушності і залізної витримки.

Читайте історію кохання і безмежної відданості на сторінках циклу "Талісман обраної":

том 1 "Талісман обраної"

том 2 "Вартові підземелля"