Додано

31.07.25 02:06:08

Ванна моєї мрії

Коли писала новий розділ в історії Заміж НЕ за принца і описувала ванну кімнату, яка так сподобалась Марині, уявляла ванну своєї мрії. Ну чи не краса?!

В такій тільки улюблені книги читати, попиваючи біле сухе❤️

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Jane Doe

31.07.2025, 09:32:26

Я уявила себе з вином))
Правда уявила як її прибирати, але то таке)))

Іда Нокс

31.07.2025, 13:00:32

Jane Doe, Хех..так...прибирання то завжди важко. Але в нашому гіпопетичному *поки що, житті...в нас є прибиральниця....в будинку де є така ванна не може не бути прислуги))))

Лана Рей

31.07.2025, 09:36:51

Мені теж така подобається. ❤️

Мрія Чарівна

31.07.2025, 08:32:22

❤️❤️❤️
Краса! Я теж хочу)

Тея Калиновська

31.07.2025, 06:23:44

❤️❤️❤️(⁠✷⁠‿⁠✷⁠)

Ромул Шерідан

31.07.2025, 02:26:50

☺️❤️❤️❤️

Іда Нокс

643

відслідковують

Інші блоги

LibertyFox

Мій новий рекорд!

Вітаю! ฅ⁠^⁠•⁠ﻌ⁠•⁠^⁠ฅ Навіть не день! Менше! А моя збірка сатир вже отримала першу рекомендацію! Та від кого?! Від самої пані Ірини Бібік, яка і "спровокувала" мене взагалі писати ці сатири! Що ж,

Лія Лореляйн

Не жартуйте з дзеркалами, або Ще один марафон))

Нарешті можу написати відгук на книгу у рамках Марафону за вподобаннями. Його організувала колега Уляна Гранд, за що їй окрема велика подяка. Найціннішим для мене особисто виявилося те, що можна було обирати книгу,

Ірина Бібік

Флеш-моб від пана Лиса ✍️ ʕ⁠っ⁠•⁠ᴥ⁠•⁠ʔ⁠っ♥️

Щось згадала я марафони, які проводив пан Лис — зайшла… почитала… посміялася. Усі були такі щирі, і сатира лилася рікою. Усі були на позитиві, і іскорка гумору ширилася, наче струм… Тож хто ми такі, щоб не повторити?…

Анна Пономар

✨ Новий друг чи таємний захисник? ✨

Друзі, привіт! ☺️ Мандрівка всесвітом «Тепла для зламаної ляльки» набирає нових обертів. Якщо Аза – це суцільний лід та небезпека, то сьогодні настав час познайомитися з кимось, хто приносить із собою зовсім

Віккі Грант

♥чорні Первоцвіти♥помста та пристрасть

Дорогі мої читачі♥ Ви щойно стали свідками моменту, від якого перехоплює подих. Події розвиваються настільки стрімко, що навіть мені, як автору, іноді стає страшно за своїх героїв. Ми пройшли крізь вогонь автокатастрофи