Або як зламати імперію за 72 години (і одну тацю)

Вітаю вас, мої обережні й необережні читачі.

Сьогодні я виклала нову главу, яка:
 містить рівно нуль моралі,
 має сервісну помсту на сніданок,
 і змушує Колекціонера буквально злипнути до підлоги. Ну як злипнути… липко.

Так, я знаю. Мене не можна пускати до розумного дому — я з нього зроблю саркастичну вендету.
І якщо ви думали, що помста — це криваво, то ні.
Помста — це делікатна робота з інтерфейсом системи безпеки і трохи гуави.

Глава вже чекає.
Якщо вам подобається, коли жертви не кричать, а вмикають режим "нагадування про гріхи" прямо у вашій подушці — вам сюди.
Якщо вам подобається, коли ліжко говорить, а дзеркало видає сарказм — теж сюди.
Якщо вам просто хочеться почитати, як одна дівчина починає ламати імперію чайною ложечкою — ласкаво прошу.

А я поки піду налаштовувати свій холодильник, щоб він видавав компот із натяком на знеболення.

Чекаю ваших вражень! І так — “мяу”