Новий розділ "Я писала про лиходія..."!


AD_4nXfYUBeFsDVMSdvwvzw-lHEQ3iVe6LhGOjaE1TR6DKUXqZdeBWSXS95g9flnPML5roJyANfXTmvI5fnEBMbNsbIjJG_Zkeu-vrNxh9FEf164M9m7qCpuCv5oZGJphJKCE6m__THK8A?key=rKrQ5A-XbjogT7MoLoF8EA

 

 

Друзі, сьогодні вже середа, а це означає, що вийшов новий розділ моєї книги Я писала про лиходія, але не планувала в нього закохатись!

 

Я озираюся. Переді мною — чоловік із рудим, розтріпаним, як у героя любовного роману, волоссям, зачесаним так, ніби він пробігся коридором і побився з вітром. Усмішка зухвала, але обеззброює. Обличчя симпатичне, з іскрою веселощів у очах. Він віддалено схожий на мене, але лише через спільний колір волосся, шкіри й веснянки на щоках.

Чоловік кланяється перебільшено низько, майже до підлоги, і випрямляється з театральною грацією фехтувальника.

— Сільвер, до твоїх послуг. Повністю. Частково. Або лише для танцю, якщо надаєш перевагу обережності, — підморгує він. — Ходять чутки, що ти та сама аномалія. Чи то прокляття, чи то відьма, чи то провісниця. Тінь із тріщини чи глюк світобудови?

Я ледь посміхаюся. Забавно, але фразу «Сільвер, до твоїх послуг. Повністю. Частково. Або лише для танцю, якщо надаєш перевагу обережності» — я знаю напам’ять, бо саме я її написала. Чоловік мав звернутися так до Джінні Фелл — однієї другорядної графині з другої книги. Втім, це вже не важливо…

Хай усе це схоже на божевільний сценарій, мені, все одно, дивно приємно, коли хтось не дивиться на мене, як на гранату, а навіть дуркує.

— Просто… Роуз, — відповідаю Сільверу. — І точно не відьма.

— Шкода, — удавано зітхає він, — у нас давно не було симпатичних відьом. Тільки ці... — він нахиляється ближче, змовницьки знижуючи голос, — ...бабусі, від яких вино скисає. Та й Соул їх боїться. Він взагалі боїться всього, що не підкоряється інструкції.

Бал нарешті почався!
На Роуз чекає знайомство з іншими членами Ордена, занурення у світ палацових інтриг, та загадки, відповіді на які ще доведеться пошукати. Атмосфера стає напруженішою, а деякі погляди — небезпечнішими...

А якщо ви ще не знайомі з цією книгою — обов’язково тицяйте СЮДИ!

Це історія про Розу Соловйову — молоду авторку, яка написала фентезі-роман із трагічним фіналом. Її головний крилатий антигерой створений, щоб зруйнувати світ і загинути.
Але Роза… опинилася всередині цієї історії.
І тепер має шанс змінити фінал. Або загубитися в ньому...

(Доречі, на візуалі зображені Соул та Люмен)

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Відьма Моргана
30.07.2025, 23:36:12

Класний початок бала!

avatar
Лана Рей
30.07.2025, 10:57:30

❤️❤️❤️❤️

Інші блоги
Знайомтеся — Боб!
Робот, дроїд чи андроїд? Та яка, в біса, різниця, якщо в цій купі металу більше людяності, ніж у самих людей? Боб — це не просто штучний інтелект. Це особистість! Із власною думкою, гострим язиком, сумнівним почуттям такту
Для тих, хто не так давно на цьому сайті ❣️
Так, у мене знову накопичилось, що сказати "молодим авторам" ☺️ Хочу дати вам трохи мотивації і непроханих порад (як завжди). На цей пост мене надихнула одна особиста історія. Я помітила, що на цій моїй книзі набралося
Що ховається у відображенні?
Дзеркала у старовинному замку Кантіса показують більше, ніж просто відображення. За кожним кроком, за кожною напівтінню в залі ховається подвійне дно. Кантіс намагається підібратися все ближче, спокушаючи розкошшю,
А з чого почалася ваша любов до улюбленого жанру
Привіт, мої любі читачі! Сьогодні мені стало цікаво, а чи є у вас серед книжкових жанрів один особливий, до якого хочеться повертатися знову і знову? І якщо такий є, то з чого почалася ваша любов саме до нього? Можливо,
Заборонена БлизькІсть
ГЛАВА 16. ЗАБОРОНЕНА БЛИЗЬКІСТЬ Вона мала б боятися його дотиків. Мала б відвертатися, коли він поруч. Мала б пам’ятати, ким є і які обітниці дала. Але що робити, коли найбільша спокуса — це чоловік, від якого хочеться
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше