Новий розділ "Я писала про лиходія..."!


AD_4nXfYUBeFsDVMSdvwvzw-lHEQ3iVe6LhGOjaE1TR6DKUXqZdeBWSXS95g9flnPML5roJyANfXTmvI5fnEBMbNsbIjJG_Zkeu-vrNxh9FEf164M9m7qCpuCv5oZGJphJKCE6m__THK8A?key=rKrQ5A-XbjogT7MoLoF8EA

 

 

Друзі, сьогодні вже середа, а це означає, що вийшов новий розділ моєї книги Я писала про лиходія, але не планувала в нього закохатись!

 

Я озираюся. Переді мною — чоловік із рудим, розтріпаним, як у героя любовного роману, волоссям, зачесаним так, ніби він пробігся коридором і побився з вітром. Усмішка зухвала, але обеззброює. Обличчя симпатичне, з іскрою веселощів у очах. Він віддалено схожий на мене, але лише через спільний колір волосся, шкіри й веснянки на щоках.

Чоловік кланяється перебільшено низько, майже до підлоги, і випрямляється з театральною грацією фехтувальника.

— Сільвер, до твоїх послуг. Повністю. Частково. Або лише для танцю, якщо надаєш перевагу обережності, — підморгує він. — Ходять чутки, що ти та сама аномалія. Чи то прокляття, чи то відьма, чи то провісниця. Тінь із тріщини чи глюк світобудови?

Я ледь посміхаюся. Забавно, але фразу «Сільвер, до твоїх послуг. Повністю. Частково. Або лише для танцю, якщо надаєш перевагу обережності» — я знаю напам’ять, бо саме я її написала. Чоловік мав звернутися так до Джінні Фелл — однієї другорядної графині з другої книги. Втім, це вже не важливо…

Хай усе це схоже на божевільний сценарій, мені, все одно, дивно приємно, коли хтось не дивиться на мене, як на гранату, а навіть дуркує.

— Просто… Роуз, — відповідаю Сільверу. — І точно не відьма.

— Шкода, — удавано зітхає він, — у нас давно не було симпатичних відьом. Тільки ці... — він нахиляється ближче, змовницьки знижуючи голос, — ...бабусі, від яких вино скисає. Та й Соул їх боїться. Він взагалі боїться всього, що не підкоряється інструкції.

Бал нарешті почався!
На Роуз чекає знайомство з іншими членами Ордена, занурення у світ палацових інтриг, та загадки, відповіді на які ще доведеться пошукати. Атмосфера стає напруженішою, а деякі погляди — небезпечнішими...

А якщо ви ще не знайомі з цією книгою — обов’язково тицяйте СЮДИ!

Це історія про Розу Соловйову — молоду авторку, яка написала фентезі-роман із трагічним фіналом. Її головний крилатий антигерой створений, щоб зруйнувати світ і загинути.
Але Роза… опинилася всередині цієї історії.
І тепер має шанс змінити фінал. Або загубитися в ньому...

(Доречі, на візуалі зображені Соул та Люмен)

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Відьма Моргана
30.07.2025, 23:36:12

Класний початок бала!

avatar
Лана Рей
30.07.2025, 10:57:30

❤️❤️❤️❤️

Інші блоги
Я просто хотіла писати собі тихенько...
От би мені хтось років 15 тому сказав, що щоб стати письменницею, яку читають, треба стати блогером )) Я ж як все собі уявляла? Маленький будиночок десь посеред лісу. Я сиджу собі, пишу своє, знищую всесвіти, нікого
Оновлення «одружені коханці» вже на сайті!
Схоже, спокій сьогодні лише сниться. На вас чекають серйозні розбірки між Віктором і Дімою, де емоції вийдуть з-під контролю, а сказані слова можуть мати серйозні наслідки. Чи вдасться їм знайти спільну мову, чи цей
Та де ж її ще поселити...
Прокидаюся від стукоту у двері. За вікном уже світло, і шлунок старанно нагадує про своє існування. — Пан Тарахан чекає на вас у своєму кабінеті через десять хвилин! — долинає з коридору у відповідь на моє: «Кого
Відпустка
З 9 по 20 я у відпустці. Ще я активна на сайті з понеділка по четверг - це відноситься до викладки розділів , буду викладати з понеділка по четверг о 00.00 з четверга я на сайті не активна бо в цьому місяці я оплатила чат джіпіті
Як просувати книги?
Якщо ви теж колись були із категорії "я не буду вести соцмережі", то ви зрозумієте мене краще за тих, хто віддався цьому легко. Три роки просто писала книги сюди. А до цього ще років п'ять взагалі не розуміла звідки
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше