Нова ідея твору?

Де зазвичай до вас приходили ідеї творів? У туалеті, ванні, під час сну, на прогулянці чи просто так?

Мені одна ідея прийшла, коли я просто переглядала різні фото, і раптом клац, вона прийшла нізвідки. Тож я різко схопилась за ручку, щоб записати її в блокнот, поки вона не вилетіла.

Тож наступна книга якраз і буде про цю ідею. Раптово, несподівано і трохи фантастично.

Чекаєте?

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Мені якось наснилися дві перші сцени книги, але продовження ніяк не йде ні уві сні, ні наяву :-(
Шкода, мені так цікаво що там далі

РОбін
30.07.2025, 03:09:48

Анастасія Костюк-Рой, Чомусь більшість ідей до мене приходять саме в туалеті чи у ванні, коли я купаюся. Без поняття, чого саме там.

avatar
Jane Doe
29.07.2025, 21:07:07

Я можу просто йти ....і бах....наче мариво...і я більше ні про що не можу думати. І це буде з'їдати мене поки я не запишу.

Показати 2 відповіді
Jane Doe
30.07.2025, 01:13:45

РОбін, Так телефон вічно зі мною. Нотатки в ньому рятують

avatar
Ромул Шерідан
29.07.2025, 21:11:41

А муза, вона така, може будь-де накинутися))

РОбін
30.07.2025, 00:33:27

Romul Sheridan, Це точно. Навіть там де не чекаєш.

Інші блоги
Маленьке пояснення ☺️
Всім привіт! ⁠♡⁠‿⁠♡⁠ Мої любі! ♥️Хочу пояснити вам ситуацію зі схожістю Даші та Маші. За сюжетом вони двійнята, але генетично так склалося, що дівчата неймовірно схожі одна на одну. Генетика —
Ще трішки і фінал. "Яр - могила для милої"
Всім привіт!❤️ Ще приблизно тиждень до кінця + планую 3–4 бонусні розділи в кінці. Думаю виставити їх одразу після епілогу, щоб не розбивати на кілька годин чи днів. Просто попереджаю вас, щоб ви не загубили якийсь
Рецензія на книгу: "Темні історії Малефича"
«Темні історії Малефича» Сергія Більцана Або чому я б не радив молодим лейтенантам сваритися з викладачами перед випуском. Пу-пу-пу… Що ж тут сказати? Знайомство з творчістю пана Сергія виявилося доволі
Осіння пристрасть. Верховний маг та потраплянка
Сьогодні настав і мій час долучитися до неймовірно цікавого, захопливого марафону «Осіння пристрасть», який організувала Віккі Грант І знаєте, це відчуття — ніби відчиняєш двері в теплу кімнату, де пахне корицею,
Історія, що не відпускає.
Є історії які не відпускають і після свого завершення. Так сталося з моїм трилером Отруйна спокуса. Який так і не відпустив мене до кінця. Це важка, психологічна історія, яка примусить вас зазирнути вас в самі темні
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше