Відгук по історії Чарівної Мрії

(Одразу роблю покликання)
Гра в покору 
(Надіюся, все правильно)

Що ж, хто знав, що я до цього дійду. Пригадую, як одна прекрасна Чарівна Мрія залишила коментар під однією з моїх історій та запросила погостювати на її каналі і почитати книжечки. Тоді я виховано відповіла, але сказала їй та собі, що таки завітаю. 
Пригадую, я вирішила почитати історію, що авторка якраз випускала. І перший розділ мене зацікавив хоча я була настрашена тим знайомим сетингом, що обсмоктало багато письменників і мені щиро хотілося чогось нового. Чогось цікавого. І от, історія завершилася а я, витираючи сльози з соплями готова давати розгорнутий відгук на цю історію БЕЗ СПОЙЛЕРІВ) 

Що ж, я розділю критерії оцінювання на три блоки, які я розіб'ю на дві категорі: об'єктивно і суб'єктивно. Кожен критерій матиме максимальну оцінку 10 а блок 30

Перший критерій — Стиль письма
Якщо ви поціновував легкого сухого опису без глибоких порівняннь то я вам співчуваю бо вам не сюди! Стиль письма Чарівної Мріїі, як би то не звкчало по-тавтолонійному, чарівний! Метафори, епітети, порівняння... це просто дивовижно. Неймовірні розписи довколишнього середевища, описування емоцій героїв, хімія... особлива насолода — інтимні сцени. Кожен раз, коли вони були, я у коментарях під розділами скандувала щастям. Адже... ой, у мене знову мурашки від спогадів пережитого. Знаєте, відчуття, коли у атмосферних серіалах починається еротична сцена? Нам не показують кожен момент, лиш краї миті, освітлені ділянки тіл, голоси, напруга пристрасті. На екрані немає великих кадрів членів чи вульв. Ні. Бо це естетика. Це краса. І таке ми бачимо у "Грі в покору". Ми не читаємо щось типу: він всавив їй член у вагіну і жарив, як сосику на сковорідці у вихідні дні (хоча такі осписи не є поганими і для певних книг є бажаними) Такого немає. Натомість, ми читаємо про дотики до стегон і розуміємо, до якої саме частини тіла Рейн торкається. І це настільки атмосферно — ця нестача відвертості пробуджує бажання і ти хочеш ще і ще а більшого нам не дають і нам цього не треба! У цьому закрадається магія.
Описи боїв та покарань теж сповнені магії. Постійні розділові знаки. Загострення уваги на чомусь одному. Думки героїв. Це все надзвичайно атмосферно. Знаєте, я поціновувачка вищуканих стилів письма і завжди читаю книги з закрученими описами і беру до уваги. І Чарівна Мрія показала, як вишукано але коротко писати бо я часто не можу зупинитися, коли пишу сама. Ця історія стала наукою. Також, я читаю аби збільшити свій словниковий запас і ця історія вразила мене цікавою кількістю слів. Протягом читання я їх виписувала і хочу представити свій словничок:
Аркади
Атріум
Балдахін
Жаровня
Засклені
Кхопеш
Обмундированні
Окантування
Платинове волосся
Попелясте покривало 
Стрілчасті склепіння
Таран
Темно-графітовий
Шарніри
(Аромат) ялівця
Тож мушу подякувати Чарівній Мрії за таку роботу, я щасливо використовуватиму усі слова.
Тож стиль письма об'єктивно отримує 10/10 а суб'єктивно 100/10

Другий критерій — Персонажі
Давайте ще раз: якщо ви любите картонних, нецікавих та безпріорітетних персонажів то вам, знову ж таки, не сюди!
Давайте пройдемося по основних персонажах: усього їх шість. А саме: Рейн, Мара, Безликий, Найрес, Саїра і Таль.
Хочу подякувати Чарівній Мрії за кожного персонажа і за те, що їх не багато. Адже я була свідкинею того, як велика кількість героїв у невеликих історіях ставали однією сірою сумішшю на білому полотні адже персонажі — кольори фарб а є настільки тьмяні і подібні між собою відтінки, як і герої, що їх між собою не відрізнити. Вони повинні створити картину і у Грі в покору з цим усе абсолютно чудово. Персонажі різні, цікаві, та неповнорні і кожному з них можна дати характеристику, як це зараз зроблю я:
Рейн — головний герой, чорний Барс, впертий, сильний, незалежний, пристрасний, хололний але емоційний. Ну просто вау. Він асоціюється у мене з чорним кольором. Дуже подобається, що він не бездоганний, він робить помилки, свідомо не підкорюється та інколи каже щось бездумно (а може й не інколи). Часом, я сиділа та думала: чуваааак, ну нащо?! А потім розумла: я на ліжечку читаю те, як він сидить у клітці і тоді змінювала думку. Рейн настільки передбачуваний, що ти знаєш що він робитиме щось непередбачуване.
Мара — хитра, красива, хтива, сильна, гнівна, сміховинна та така... вау... моя любов та моя ломка. Читаючи сцени з нею я сама бажала опинитися у неї під ногами навколішках. Вона асоціюється у мене з білим кольором не лишень завдяки її волоссю але й своїм чистим характером. Незаплямованою репутацією та холодом земель, якими вона керує. Кожен раз читаючи сцени з нею я гадала: а вона — людина?! Бо бути такою розкішною та гнучкою — проти закону. А її пристрасть... ну ще щось з чимось. Її віддача, розум... я хочу кланятися їй! Інколи хочеться довідатися: а чи має Мара слабкості? Відповідь в історії
Безликий — небезпечний, таємнийчий, лихий та тихий. Він буквально золотий колір. Сліпучо золотий. Коли він вперше з'явився я така: о... антогоніст номер один. Те, що ти про нього взагалі нічого не знаєш страшно дратує і зачаровує тим, що тебе дратує. Ось це Безликий. Ось він такий.
Найрес — сірий колір. Непомітний, тихий, ніжний, покірний та ідеальний наложник. Спершу буде така думка (чи ні). А потім ти розумієш, який він нестримний, спраглий та войовничий. Більше про нього не скажу бо й не треба. Треба читати історію аби краще зрозуміти його бо самими словами я його не передам.
Саїра — оранжевий колір. Вона мені дуже нагадувала апельсин. Ну бо знаєте, які апельсини — алельсини, як апельсини. А коли скуштуєш їх на смак то вони такі яскраві на колір та смак. Ядучі. От Саїра якраз така. З самісінького початку я зрозуміла, що вона гратиме важливу роль і не помилилася. Там потім такий оберт, шо я #######################
Таль — вірний друг, справжній друг. Той, хто ніколи тебе не покине. Той хто буде з тобою до кінця. Його хвилювання за Рейна на початку книги, поради та думки. Ну милота. Завдяки цьому у тьмяній палітрі світу він для мене живий зелений колір.
Хоча, насправді, в історії були два момении з персонажами, які я не розумію і вони досі викликають активні роздуми щодо вчинків двох персонажів.
Персонажі об'єктивно отримують 9/10 а суб'єктивно 8/10

Третій критерій — Сюжет! 
Тут найскладніше адже як переказати емоції не кажучи сюжету? Хіба для цього не існують анотації? Так, але вони не передають усієї глибини. Але я постараюся це зробити. Знаєте, коли я почала читання то боялася адже сатинг воістинну розповсюджений. Наприклад, еротика на тлі якоїсь важливої події? Страшно було, що секс перетягуватиме усе на себе. Типу, 99% секс 1% — перемога героїв і всі щасливі.
Цього у "Грі в покору" немає. Тут акцентують увагу на СЮЖЕТІ! Бо я досить часто зустрічала сюжети у яких немає сюжету. Герої тут взаємодіють, спілкуються, розвиваються та живуть. Хоча мені трішки не вичтачило більше розкриття світу, наприклад бодай одне речення, що ж це за бог такий — Кхрамм.
Чи фінал... я знаю, що це все задумка але хай йому грець, я хотіла ###################################################################################
Кхм-кхм. Хотілося більше але попри це сюжет об'єктивно заслуговую свої 9.5/10
А суб'єктивно 8/10

Що ж, висновки по оцінках
Об'єкутивно: 28.5/30 
Суб'єктивно: 116/30
)))

Ну що ж, це була неймовірна пригода. Знаєте, читати тоді коли історія якраз виходить — це щось неймовірне. Спілкуватися з Чарівною Мрією у коментарях це теж магія. Кожен раз коли я вказувала на помилку авторка одразу все виправляла. Тож я не можу не подякувати навіть зараз Чарівній Мрії за цю історію. Я знаю, що Ви це читатье і знайте: Ви дивовижно пишете, Ви неймовірна авторка та людина. Дякую за усмішки, сльози, молитви заради пристрасті та шок. Ви дивовижна. І Ви мусите це знати)