Думки. Чужі книги: ризик плагіату чи джерело Музи?
Усім авторам рано чи пізно ставлять одне й те саме запитання. Або вони ставлять його собі самі, коли одного дня "зависають" над купою незакінчених розділів: читати чужі книги, чи краще тримати голову "чистою", щоб не скопіювати чужі світи, характери, магію?
І, здається, це питання не таке вже й банальне, як виглядає на перший погляд.
Бо з одного боку - так, читання чужих творів надихає. Ми бачимо, як інші автори розв’язують сюжетні вузли, як оживляють персонажів, як вигадують унікальні системи магії чи будують світи, у яких хочеться жити. І ми - жадаємо зробити так само. В ідеалі - зробити ще краще. Це - природно.
Проте, з іншого боку, може виникнути певна небезпека. Ти починаєш щось писати, і раптом ловиш себе на тому, що батальна сцена надто вже нагадує “Битву за Хогвортс”. Або що твій герой - ніби дальній брат Ґеральта. Що магія - ну настільки вже схожа на “пратчеттівську”, що самому смішно. І ти вже не можеш відповісти собі чесно: це мимовільне натхнення чи ти, хай несвідомо, вже поцупив шматочок чужого світу?
І от я почав розкладати по поличках аргументи ЗА та ПРОТИ читання інших фентезі авторів. Особливо - в період написання власного твору.
ЗА читання:
- Автори зі світовими іменами теж люблять читати;
- Ти бачиш, що "працює", а що — ні. Які ходи спрацьовують драматично, а які - клішовані;
- Читання чужих творів може вберегти від “перевинаходу велосипеда” (щоб, наприклад, у 2025 році не подавати магію “чотирьох стихій” як революційну новизну);
- Читання - це неймовірно привабливе хоббі. І зазвичай просто тяжко собі відмовити від пірнання у інші всесвіти;
- І аргумент, який, мабуть, заспокоює найбільше. В абетці - завжди 33 літери. Всі люди - кохають та хочуть бути коханими. Всі дорослі - родом з дитинства. А отже - повторів неможливо буде уникнути прямо зовсім.
Ну і, аргументи ПРОТИ читання:
- Є ризик, що ти не зможеш чітко розмежувати, де починається твоє, а де - вже почута/прочитана формула;
- Уява "засмічується" чужими образами. Ти ніби не зсередини витягуєш світ, а ззовні навішуєш свої іграшки на чужу ялинку;
- Несвідомий плагіат - реальний ризик. Не тому що ти крадеш, а тому що ти надто глибоко вжився в чиюсь систему.
І що з того, можна було б запитати? Як завжди - все залежить.
Я, наприклад, останній рік читав мало. Але зазвичай - читаю хоч в творчій період, хоч в перерві. І читаю жадібно. Не для того, щоб “піддивитися магію”. А щоб пірнути в нову історію, відчути захоплення чужим ритмом розповіді, сюжетними поворотами, глибиною світів. Ну і перевірити себе: "а мої герої теж мають хребет?" Чи, можливо, я пишу паперову мрію, а не людину?
А як ви? Читаєте, коли пишете? Чи зачиняєте свідомість у бункері, щоб не “заразитися”? І чи були у вас ситуації, коли доводилося переписувати сцену, бо вона виявлялася до болю знайомою не у гарному сенсі?
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти33 літери - це ж дуже багато, от нот лишень 12. Часто ловлю себе на тому, що це було і таке зустрічалось, а таке десь далеко в пам'яті вже є. Унікальних на 100% книг дуже мало. З іншого боку мотивів для героїв та поганців не так багато, тому не дивно що багато ліній та епізодів чимось повторюються. Часто коли книги оновлюються повільно починаю плутати персонажів та що де відбувалось. Мені подобається коли цікаво обігруються сцени, вигадуються нові фрази, крилаті для своїх героїв. Перший час різні магічні світи взагалі ставили в ступор оскільки починав зі сталкерської серії. Одна Зона, один світ, одні правила... Але понад 40 книжок багатьох авторів і всі герої та долі різні. Десь навіть герой контактує з героєм іншого автора, що також додає родзинки. Гадаю, що було б добре робити відсилочки на інші книги, а не закриватись в своїх чотирьох сторінках.
Dmytro, Контактувати з іншими всесвітами інших авторів - дуже цікава ідея. Але, гадаю, треба як мінімум отримувати згоду на це в самого "іншого автора")) Дякую за ваш комент)
"...Читання - це неймовірно привабливе хоббі. І зазвичай просто тяжко собі відмовити від пірнання у інші всесвіти..." - далі можна було не писати ))) Дуже відгукнулося. Я читаю завжди, не можу не читати. Ніколи не думала навіть про те, що можу когось копіювати. У кожного свій стиль, і хоя як би ми не намагались, бодай підсвідомо, скопіювати, скажімо стиль, Кінга, як на мене - людина, яка має здібності до письма, має і свій неповторний стиль.
Не варто замикати свідомість у бункері. Без свіжого повітря вона там просто задихнеться.
Ріна Март, Ну от тому й починаю розганяти свій читацький апетит потроху...)
Я проти несвідомого плагіата. Красти треба свідомо! :-)
Кожен хто читав "Шлях героя" Кембела або " Морфологію казки" Проппа знає що майже всі історії мають одну й ту саму структуру ( точніше, одну з двох тих самих структур), а набір елементів з яких історія складається обмежений і давно описаний.
І вкрадений сюжет, якщо над ним добре пропрацювали, не робить твір гіршим. До прикладу, мультик "Король Лев" сюжетом майже повністю повторює "Гамлета" Шекспіра, "Бридка Сестра"( бодіхорор, зараз в кінотеатрах іде) сюжетно повторює казку про Попелюшку. І ці твори хороші, або, щонайменше, помітні.
Єдине, я б не радила красти в надто очевидних місцях, тобто надихатися книжками того самого жанру на тій самій платформі. Робіть як хитрови... мудрий сільський кіт, що не відмовить собі в задоволенні загризти курча, але не в своєму дворі, і не в сусідському, а не поліниться на сусідню вулицю зганяти, де його ніхто не знає. Спробуйте книжки інших жанрів, або старі серіали, не надто відомі фільми.
І наостанок хотілось би процитувати Єгора Лупана ( якщо хтось ще пам'ятає цього персонажа політичних скетчів): " Я буду красти, кажу це чесно і прозоро!" :-)
Анастасія Костюк-Рой, Посміявся з вашого коменту, окремий вам респект за пана Лупана, дякую!))) А щодо кражі у неочікуваних місцях... Відповім вам теж цитатою класика: "Особисто в мене буде вертольот, де захочу - там і сяду!"
Інколи якась унікальна ідея здатна пробудити у творчій душі Щось велике, теж унікальне. Але це відбувається не завжди – багато хто берет якусь сильну ідею несвідомо, переробляє її, але якщо ідея однакова із оригіналом, нічого не зміниш. Так і виходить плагіат
Вадим Булава, Так і є
Читаю. Читаю багато, а пишу повільно. Тому нема шансу, що я щось натворю під враженням. До речі, "позичене" натхнення дуже видно. Чужі прийоми, чужі сцени...
Сергій Бобрицький, Ні, "видно" - звідки взято натхнення))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати