Додано
28.07.25 08:29:26
А які ваші табу у творчості?
Наша фантазія здатна на величне. А ще може завести в які завгодно куширі. Проте завжди десь проходить межа. Письменник креслить червону лінію, за яку не бажає заступати і це не про утиснення себе в рамках. Існують теми, що мають для творців занадто темне забарвлення. Ці теми на його думку можуть зашкодити...
Тож, питання!
А які ваші письменницькі табу? Яку тему ви в жодному разі не підійматимете в творі? Які ідеї та сентенції ви ніколи принципово не культивуватимете, аби не вкорінити в голові читача хибний світогляд? Які тропи, архетипи у вашому розумінні є неправильними, заборонними та навіть шкідливими?
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДля мене табу — це детально описувати страждання (фізичні або психологічні) персонажа протягом усієї книги, особливо якщо це майже не впливає на сюжет. Як читач, я б не стала читати таку книгу, а як автор — не стала б писати.
Окремо про страждання в дитячій (шкільній) літературі. Це поширене явище, яке справді шкодить психіці. І з цим точно не можна миритися.
Дана Рей, Зрозуміло
Цікавий пост, підписалась, надіюсь взаємно)
Дуже цікава та важлива тема, дякую за неї!
Особисто для мене табу у творчості – це будь-які теми, що пропагують ненависть, насильство (особливо щодо дітей та вразливих груп населення) або дискримінацію за будь-якими ознаками. Я ніколи не буду культивувати ідеї, які можуть призвести до шкоди чи формування хибних та шкідливих стереотипів у свідомості читача.
Також, я б обережно ставила до відвертої порнографії без сюжетної обґрунтованості, лише заради шок-контенту. Вважаю, що навіть найскладніші та "темні" теми можна подати так, щоб вони змушували думати, а не просто викликали відразу чи сприяли деградації.
Головне, на мою думку, — це відповідальність письменника за те, що він "засіває" у головах своїх читачів.
Їх немає. Типу, я ж описую персонажа, а не власні цінності.
Ірина Скрипник, Так, тим паче якщо я виписую "зло"
Будь яка теиа має червону лінію. Як тільки починається приниження честі та гідності особи, чи групи особистостей треба зупинитися. Я так роблю. Навіть юмор може ранить чиєсь серце. Тому треба бути обережним навіть у словах. Література повинна людину робить Людиною.
Руслан Гасимов, Так. Головне аби це не підміняло реальність. Антагоністи завжди поганці. Вони існують, аби показати нам наслідки хибних виборів. Але те, про що ви говорите, дійсно не має транслюватись через книгу, як якась норма.
Для мене табу – насильство заради насильства і самоствердження. Ну і секс як основний будівельний матеріал сюжету. Іноді читаєш щось таке, і думаєш, що не хотілося б, що б моя донька колись читала подібне і думала, що то норма. А взагалі, пишу так, щоб потім не було соромно ні мені, ні моїм дітям. Бо раптом хто прознає, чим я нишком тут займаюся :)
Uma Raposa, Так. Мені подобаються антагоністи з власною драмою. Це робить образ глибшим, і не таким однотипним.
Не люблю одностатеві відносини в книгах , і вважаю що цьому в книгах не місце. Хіба що як висміювання і осудження.
Румель, Ооооой... Я маю купу прикладів, які спростують кожне з ваших тверджень, але не хочу. Це тема - табу для Вас. І я дійсно хочу це поважати ♥️ Просто у нас з вами різні ставлення до цього крихкого питання.
А яке ваше?
Uma Raposa, =)
Хм, стільки гомофобних фраз внизу. Особисто мені не принципово: м+м, м+ж чи ж+ж. Єдине, що я точно не прийму - це педофілія. Але якщо герої одного віку і при цьому обидва живі, то хай роблять все, що їм заманеться.
Uma Raposa, Талант автора. Складні характери і незбита тема( на той час). Особисто для мене є загадкою популярність "Аліси в країні див"
дуже цікавий пост)
я люблю експериментувати. В моїх творах страждають усі від дітей до дорослих. Але звісно в мене є свої рамки, я ніколи в житті не буду в жодному творі про педофілію, дитячу смерть, знущання над дітьми або тваринами (я можу написати що от персонажа в дитинстві вдрали але я буду описувати саме внутрішній стан а не процес). Якщо це дорослі герої історія схожа. Я зараз пишу книгу про дівчину яка продає свою невинність(це сатира й антиутопія) але навіть там не буде жодної теми згвалтування.
хоча мені здається більше табу проявляється вже в процесі написання коли підходиш прямо в притул, й інколи цікаво наскільки сильно ти зможеш зайти на ту червону лінію (якщо це не стосується того що я написала вище)
Uma Raposa, всюди є свої плюси))
Колись писала блог про свої табу, а інші ділилися своїми. Блог видалила адміністрація, адже зачепила почуття інших авторів (які власне і писали треш). Якщо коротко, то найбільше не люблю, коли неправдоподібний сюжет, або в ньому відбувається підміна цінностей ( і це не про лгбт мова). Коли без причин за вагітною Лєнкою бігає пів міста. Коли умовна драконеса відхоплює (припустимо) від перевертнів. Або магічка полонянка, що все життя сиділа в полоні й нарешті втекла, вже ж надто чудово почувається на свободі, орієнтується в просторі й у неї не виникає жодних проблем з адаптацією.
Буяна Іррай, Ого))) Це я щодо вашого допису. Ну та що ж... Подивимось на реакцію.))
За табу - це круто. В усьому має бути послідовність
Хибні уявлення про стосунки, одностатеві стосунки, наркоманія, ігрова залежність, виправдання насильства
Здається все перелічив
Сергій Брандт, Я погоджуюсь, що дещо з цього переліку можна використати, аби показати хибний досвід, так би мовити - зло в сюжеті. Єдине, що все решта, крім орієнтації, це дійсно особистий вибір людини. Лише те, до якої статі мати потяг, ми не обираємо...
Але це теж вибір автора. Ми дійсно обираємо, що хочемо транслювати у світ і, як ви правильно сказали, аби не надмірну жорстокість.
О! Ще згадала! З юності не люблю книги з отими трикутниками ))) Ну ті що любовні та глибші за бермудські )))
Uma Raposa, Цікаво.
Вітаннячко :)) Мої табу в творчості це ті, що призводять до блокування та приховування з сайту книжок, а все інше не має для мене ніяких табу та упереджень :))
Uma Raposa, Добре, що хоч хтось вміє швидко вчитися на власних помилках :)))
Мабуть, виправдання насильства. Особливо складно не перетнути межу, коли пишеш дарк роман чи щось схоже. Там герой може кривдити та аб'юзити, та треба так це описати, щоб у читача не складося хибне враження, що це норма. Героя потім треба обов'язково якось сюжетно покарати, показати його душевні муки і розкаяння, та поставити на шлях виправлення. Та й сам ступінь аб'юзивності не має зашкалювати)
Анна Лір, Тааааак. Я з цим стикнулась. Спочатку пишеш і такий кайф. Це ж пригоди, пристрасть і все таке. А потім замислилась чи нормально я взагалі чиню? Це ж будуть читати дівчатка і думати, що отой весь цирк справжні стосунки. Я не хочу сказати, що ну прямо чиню великий вплив на неміцну психіку читача, але все ж.... А раптом потім те все перенесеться на реальне життя? Зупинилась. Почала, якось виводити стрілки в трохи інший бік. І все одно й досі каюсь. Бо виходить знайшла виправдання аб'юзеру. Складно це все...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати