Деякі помилки і чому ми їх допускаємо

Ось вам кілька помилок, яких припускаються автори, здебільшого, новачки. Але це не буде просто критика. Розберемося, чому так стається.

1. Повтори

О, та тут не просто про "він" "вона" у кожному реченні. Іноді повторюються буквально цілі ФРАЗИ. Наприклад, теза про те, що героїня володіє рідкісною магією, можи бути повторена тричі на одній сторінці, а ідоді це так звані "крилаті вирази". Типу "як риба у воді" чи "золоті руки". Звісно, перша ж вичитка дає вам знати про таке неподобство, але ЧОМУ ми пишемо отакі клони?

Перша і дуже проста відповідь: бо у нас немає досвіду. Ми маємо якось прикрасити описом персонажа ЗНОВУ, але порівняння окрім як "криваво-червоні губи" не знаємо. Навіть якщо ви автор-початківець, подумайте трохи, полазьте в інеті чи виріжить повтор до дідька і це покращить ваш текст.

Друга причана менш очевидна. Коли ми за кілька абзаців стикаємося з тим самим - ну там описали магію знайомлячі з героїнею, а тепер вчитель розповідає кожному студенту про його здібності - нам знову треба сказати, що це унікальний дар. Ну і мозок підкидає те, що найближче, тобто, що вже згадали кілька абзаців тому. Знову ж таки, це не показник тупості, радше неуважності, поспіху та ліні - одна вичитка і більшість таких повторів зникне.

2. Зайвий опис

Часом ми городимо героям якусь хрінь, яка ну зовсім їм не потрібна. От ваш мільйонер-дракон, він ще грає на піаніно, пише вірші, вміє керувати вертольотом, розмовляє на десяти мовах і навчає дітей математиці. Це все просто вивалюється в одному абзаці і більше ніяк не згадується. Хтось скаже: ну то так реалістичніше, що у нього купа хобі, а не тільки те, що проявляється у стосунках з дівчиною. Але воно так навалено, що ти не знаєш, за що чіплятися. 

Кожна деталь має кудись вести - нехай це буде якась дрібниця типу того, що коли героя знаходять він грає на піаніно, хай він у мові згадує щось таке типу "ти звучиш білими клавішами, але повну мелодію можна розкрити, лише зігравши чорні тони", то це хоч якось впливатиме. Якщо такого нема ну... Переходимо до причини.

А вона проста - автор хоче виліпити ідеал, який усім сподобається. Чи то себе малює, ну а як же я майстер спорту, людина-оркестр, художник, танцівник але не вмію верхи їздити?, а може, думає, що читачки не захочуть бути з нудною героїнею чи закохуватися у недостатньо загадкового і могутнього босса. Проте, гарний автор зацікавить читачів не кількістю рис. Владу, красу, силу, жорстокість чи лагідність можна показати і через одну якість, якщо вміло її розкрити.

От подивіться на "Жах перед Різдвом". Головний герой взагалі немає хобі, він тіки і робить, що готується до Геловіну, ну, ще у процесі мультику захоплюється Різдвом, ВСЕ! Ніяких згадок про те, який він акробат, скількома мовами володіє, нічого. Проте оця одна якість - бажання знайти себе у чомусь новому - стає основою його характеру і опорою сюжету. 

Тож вам не обов'язково пхати купу навичок одному герою, беріть лише те, що треба.

3.Підлаштування

Частіше, воно зустрічається у фанфіках, але є і у оріджинах. Уявіть: у вас є канонічна пара (Рон і Герміона) і вам треба звести одного з них з іншим героєм (Малфоєм), і от саме так, а не переписати канон. То ви виставете одного з цієї пари дурнем, хоча в оригіналі він норм хлопець, або зробите так, що йому на голову впаде метеор і він загине, або просто з ніфіга скаже: нам треба розстатися.

Коли пишемо власну книжку та є історія. Зав'язка: героїня проти стосунків, вона хоче кар'єру діви щита, а їм заборонено заміж. Та раптом бац і за один абзац вона вже згодна одружитися, тому що... Не зрозуміло, куди подівся її характер?

По-перше, лінь. Лінь переписувати решту розділів, щоб це виправити. Або, якщо ви виклали їх, то ще й читачів плутати. По-друге, як у пункті 2, хочется усього і зразу. З одного боку написати не таку як усі не у платті і войовничу бабу, з іншого - сильного мужика, який врятує і захистить, а те, що сильні жінки не приймають допомоги, бо вони принципові і вреднючі (ну, так принаймні нам сильних жінок подають у таких книгах) то плювати. Ми і сильну зробимо, щоб байт, і сильнішого чоловіка-рятівника, щоб романтика.

Так от було у фанфіку про Суіні Тода. В оригіналі він втратив дружину і співпрацював з міссіс Ловетт, вона у нього закхалася, та він її ігнорив, бо кохана загинула, і взагалі, думав лиш про помсту. У фанфіку він вирішив, що варто почати нове життя і одружився, замість того, аби спалити її у печі. Це звучить цікаво, ПРОТЕ оця зміна відбулася за одне речення. Буквально вона сказала: годі жити минулим, почни нове життя. І він, не роздумуючи : ти права. Весь образ засліпленого помстою чоловіка, у якого відібрали родину, посипався.

Тож, велике прохання до авторів: якщо ви вже вигадали образ персонажа, тримайте його до кінця, а якщо той міняється, не поспішайте з цим. Для фундаментальних змін - наприклад, щоб Малфой припинив зневажати бруднокровців - потрібні фундаментальні події, типу йому життя врятувала бруднокровка, і багато часу. Якщо ви забули, ким були ваші герої, чому читачі мають вірити, що вони справжні лицарі, герцоги, лиходії або добродії?