Колись я була нормальною людиною.
(Ну добре, умовно нормальною.)
А потім я така: «А чому б не написати 13 історій одночасно? Це ж… геніально!»
Спойлер: ні. НІ. НЕ ГЕНІАЛЬНО.
Тож я подивилась на свої чернетки. Вони подивились на мене. Ми мовчки погодились, що пора міняти стратегію, бо інакше я скоро напишу роман у стилі "потрапляння в середньовіччя під час аукціону невинності з крапелькою дитячих спогадів і розмов з деревами".
Тепер у день виходить тільки дві історії.
(Так, я вважаю це скромно.)
"Тіло 369" — антиутопія, де навіть Формула-1 плаче від нервів.
"Заборонений ліс" — атмосфера, в якій навіть квіти щось приховують.
А коли в мене трапляється напад ліричного безумства, я ще викладаю:
"Хроніки мого дурного дитинства (тільки не кажіть мамі)" — сповідь людини, яка вижила.
"Ти заслуговуєш на ніжність" — бо іноді я все-таки мила.
Моя графоманія вийшла з берегів.
Я більше не керую процесом. Я лише стенографістка при власному мозку.
Дякую, що ви тут. І що не викликаєте санітарів.
Люблю. Пишу. Не зупиняюсь.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЖиву у трьох історіях одночасно — це непросто.
До них додається ще й основна робота, де треба заробляти гроші, щоб триматися в реальному світі. І щовечора, я знову занурююсь у свої паралельні всесвіти.
Спершу — з маленькою жабкою-Мандрівницею ми пробираємось крізь дикий ліс, стрибаючи на кониках-стрибунцях, уникаючи небезпек, шукаючи шлях до ельфійського міста.
За годину я — закриваю прохід до пекла разом із вчителем хімії та біології.
А ще десь, у третій історії, на мене чекає Ілля. Його похід тільки почався, ми шукаємо розбійника Солов’я і прокладаємо стежку крізь невідоме.
Часом я дивуюсь: як ці світи не сплутуються між собою? Як жабка не зустрічає Іллю, а вчитель біології не опиняється у хащах з кониками?
Та, мабуть, у кожної історії — свій ритм, своя мелодія, свій настрій.
ОЛЕСЬ ІВРАК, це все дуже цікаво, обов'язково почитаю ваші історії))
Це шалений темп. Навіть не знаю, як це можливо. Але бажаю Вам тільки успіхів й сил;)
Romul Sheridan, дуже дякую))
я теж не знаю)
Я також вважаю, що це геніально! Чекаю на можливість прочитати ці історії
Ася Рей, дуже дякую)
Дуже розумію вас. Я от зараз хочу закінчити книгу, щоб писати нову. А в голові ще чотири книги і там вже герої сваряться, миряться, б'ються)) Я то знаю, що якщо зараз спробую хоч одну написати в чернетці то недопишу до кінця ту, що пишу зараз. Надіюся, що ви втілите всі свої книги в реальність і я зможу її прочитати. Та й не тільки я)
Торі Елін, дякую вам))
у мене плани наполеона, але зараз намагаюсь стримати себе щоб не почати щось нове))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати