Давно помічаю, що у своєму активному словнику почала використовувати давно забуті слова, якими користувались ще козаки. "Точити баляндраси", "нині", "гаспид" та інші мовні витребеньки скрупульозно вишукувала у історичних працях та збирала козацький словник, щоби відтворити ту епоху максимально наближено до правди. А тепер вони зіграли зі мною злий жарт - увірвалися в моє життя і безпардонно оселилися у моїй розмовній мові. Декого з друзів це дивує, декого смішить, дехто каже, що пора записувати мої слова у спеціальний нотатник, бо вони кумедні.

А у вас як, дорогі колеги? Чи впливає ваша творчість на повсякденне життя? І якщо впливає, то як саме? Бо кожен з нас схильний до профдеформації психіки )))

І щоб уже два рази не вставати, прорекламую одразу свої історичні надбання - цикл книг Козацької Доби:

Драма "Льодова пастка Богуна" - на тлі кривавих визвольних козацьких воєн зародилося заборонене кохання кальницького полковника Івана Богуна та доньки найлютішого ворога козацтва Маріанни Вишневецької, яка на алтар кохання до ворога-козака поклала усе, що мала.

Містика "Під лапою Вовка" - він увійшов в історію як могутній характерник, який завдяки своїм містичним здібностям не програв жодної битви. Іван Сірко, лицар волі та незламний син своєї Батьківщини, який разом з Іваном Богуном повстав проти свого гетьмана. Чи вдалося йому відвоювати для французів цитадель Дюнкерк та ким для нього стала чужоземна відьма, читайте на сторінках цього містичного роману.

Драма "Руїна" - На тлі втрат та битв народжується любов і нова надія. Руїна – це не лише про війну та жорстокі протистояння вчорашніх побратимів. Це ще й про вибір. Про те, як легко впасти під тиском імперій, і як важко зберегти себе серед безжального хаосу. «Руїна» - це епічна драма про честь, ціну свободи та любов.