Привіт, котики — постійні користувачі Букнету!

Знайомство Нейта та Зейна.

"Темні душі" 2 глава:

І саме з того моменту починається мій шлях. Хоча не через батькову відмову від допомоги він стає таким тяжким. А тому, що знайомий світ зникає, наче тінь у промені світла і на його місці лишається кладовище повне ходячих мерців, які вилазять з кожної щілини й намагаються мене вбити.

Першим ділом я вирушаю в торговий центр. Там маю знайти їжу, побутові речі, усе необхідне. Але тільки-но заходжу, розумію, що я тут не сам.

У меблевому магазині лунає Arctic Monkeys - R U Mine, а в масажному кріслі, лежить якийсь хлопець. Очі заплющені. Він посміхається, губи рухаються зі словами пісні.

Я наводжу на нього зброю і штурхаю ногою крісло.

— Чувак, йди геть, — простогнав він, ледь розплющивши очі.

— Ти в курсі, що тут можуть бігати мерці?

Він голосно сміється.

— Мерці, що бігають... — бурмоче, давлячись сміхом. — Оце прикол, еге ж?

— Ти що, під кайфом? — я помічаю біля нього купу таблеток і опускаю зброю.

— Бляха, чувак. В тебе мерці бігають, а ти засуджуєш мене за антидепресанти?

— Я й не збирався.

— Вали тоді давай. Твоя ось ця — він проводить вказівним пальцем у повітрі, малюючи уявне коло, — енергетика збиває мій стан умиротворення.

Я не відповідаю. Розвертаюся й іду геть.

Облаштовуюсь у кімнаті охорони. Тут є ліжко, міні-холодильник, купа екранів відеоспостереження. Ідеальне місце: я бачу весь торговий центр і завчасно дізнаюся, коли до мене навідаються мертві.

Засинаю прямо за моніторами. Прокидаюсь від гучного звуку з динаміків. На екрані той самий хлопець. Потрапив у халепу. Вирушаю на допомогу, серце калатає, боюся, що не встигну.

Він лежить на підлозі, а над ним уже нависає чудовисько. Вистрілюю прямо в голову. Воно валиться, розмазуючи чорну кров по плитці. А хлопець підводиться на лікті й починає реготати.

— Дякую, мій принце. Тепер я повинен одружитися з тобою.

— Вставай швидше. На звук можуть прибігти ще.

Ми стрімко повертаємося в кімнату охорони.

— Непогані хороми, скажу тобі. О, ти ще й любиш... підглядати, — протягує він, сідаючи за стіл і розглядаючи камери. — Я Зейн.

— Натаніель.

— Яке вишукане ім’я.

— Зви мене просто Нейт.