— або як один чай із розмарином усе змінив.

Друзі, дякую всім, хто брав участь у грі, вгадував, аналізував, підозрював і сумнівався. Час відкрити завісу — бо одне алібі було фальшивим, а за ним ховалася правда про зникнення міс Аделіни.

 Винна — гувернантка Енн.

Пояснення, крок за кроком:

1. “Бібліотека була замкнена зсередини”
   Енн стверджує, що прибирала бібліотеку. Але це — досить дивно, бо:

   Її ніхто не бачив. Вона — єдина персона, чию присутність не підтверджує жоден інший свідок.                                                                                                                                    Якщо бібліотека була зачинена зсередини, як тоді інші зранку змогли переконатись, що вона там була чи не була? Єдиний спосіб — вона сама звідти вийшла й замкнула двері, імітувавши, що була всередині весь час.

2. Вона “не знала”, що прибирати — не прийнято
   На перший погляд — логічно, вона новенька. Але це надто зручне виправдання. Це дозволяє їй нікому не здаватися підозрілою, бо “ой, я ж не знала, вибачте”.

3. Її присутність — чужа серед своїх
   Усі інші: кузен, подруга родини, племінник, швачка, — мають певну історію з господарем. Лише Енн — з’явилась недавно, і ми нічого про неї не знаємо. В атмосфері старого маєтку з дивними традиціями — невідоме завжди тривожить.

4. Загадковий лист Аделіни
   На столі — записка: “Я знаю, що…”

Що саме вона знала?

Усе вказує на те, що міс Аделіна щось дізналась саме про Енн — і збиралася розповісти.

Але лист не був завершений…
Хтось її зупинив. Уночі. До світанку.

1. Тиша як пастка
   Під час "Вечері мовчання" ніхто не має права говорити. Це — ідеальний час, щоб:

наблизитись до когось, не викликаючи тривоги,

вивести людину з кімнати, не зламавши ритуал.

6. І останнє: ніхто її не бачив
Теодора бачили в залі, Клару бачили на кухні, Лео залишив сліди в шахах, Беатріс згадує навіть звуки. А от Енн — ніби привид.
Це і є справжня тривожна деталь.