Вітаю!

Маю чудові новини — вже за тиждень букнет побачить мою нову книгу! Вона буде невеликого обсягу, але я впевнена, що ви її полюбите. Ця книга стала для мене справжнім відпочинком як для розуму, так і для душі. Зазвичай я клопітливо перевіряю кожну деталь, будь-то історичні факти, наукові дані чи навіть дрібні нюанси своїх творів. Але з "Конторою Міжпросторового Контролю" все було інакше!

Ця книга повністю фантастична і писалася на одному диханні. Сподіваюся, вона читатиметься так само легко, незважаючи на всі мої псевдотерміни — тут я відірвалась на повну! ;)

Хочу поділитися з вами невеликим фрагментом, написаним зі спогадів моєї героїні, Крістіни (ім’я не виправляйте), агента Міжпросторового Контролю.

Цього уривка не буде в основній книзі, тому він ексклюзивний!

І, звісно, додам візуалізацію, щоб розбудити вашу фантазію.

"Гуляючи між прилавків, я ковзала поглядом по ящиках, з яких усе прагнули вибратися кругленькі пухнастики — настільки кумедно злиплись в клубочки, що годі було зрозуміти, де у них лапки, а де хвостики. Єдине, що впадало у вічі — величезні, немов дві краплі розпеченого космічного пилу, очі. Ці створіння прибули з планети Нексурія й вважалися символами удачі серед мандрівних торговців.

Далі, неподалік, андроїда навантажували стабілізаторами магнітного поля другого покоління. Один зі стабілізаторів виявився активним, і того одразу закоротило. Його господар, представник раси плескарійців, якщо не помиляюся — із системи Аурідіс, ще довго щось бурмотів собі під ніс, лаявся та намагався перепрошити нещасну машину прямо тут, посеред прибульського ринку, натискаючи на панелі її металевого корпусу.

Нарешті я дісталася місця зустрічі — невеличкої площі неподалік крамниці з химерною назвою «Мушля». Здавалося, тут продавали морських істот, але лише на перший погляд вони були звичайними створіннями з океанських глибин. Кожне з них мало унікальні властивості: одне виділяло феромони, що піднімали настрій, інше могло зробити кінцівки людини чи навіть якогось інопланетного гостя еластичними, наче гумові. Хто знає, кому й коли такі дивини можуть знадобитися?"