Як він посмів просити мене про це? Піти заміж за це чудовисько — огидного, кривавого монстра… У мене досі не вкладається в голові. Значить, все те, що він говорив мені, що я — його найдорожчий скарб, — була брехня. Найдорожчий скарб для нього — корона, яку він готовий залишити собі ціною мого загубленого життя. За дверима очікувано чекають ті ж конвоїри, що привели мене сюди. З кожним кроком у мені піднімається задушлива і клекотлива лють — здається, ще трохи, і вона пропалить дірку в моїй змученій душі. Цього разу мені потрібно прийняти нелегке і майже вбивче для мене рішення. І я добре розумію: у мене немає іншого виходу, як таки погодитися на весілля з Чорним Ведмедем. Адже навіть якщо відмовлюся, навряд чи мені дадуть спокій. Коли мене нарешті доводять до моїх покоїв і знімають пов’язку, я гордо піднімаю голову і впевнено дивлюся на конвоїрів, промовляючи найстрашніші у своєму житті слова: — Негайно повідомте Араґану, що я погоджуюсь на шлюб із ним.