Вітаю, букнетівці!

Не можу з цією рецензією писати жодну іншу, тож...

"Качелі"

Вони – звичайні, поржавілі, із доскою котра рипить...

Але до них приходить кожна й кожен... у найтяжчу мить.

У часі плинному шукають втіхи мов у сні...

І чують крізь повітря голоси ясні...

Ведуть розмови про життя-буття

І вже не плачуть, тільки мовлять каяття...

Приносять солодощі, заліковуючи власні рани,

А хтось кладе записки на світанні...

У творах автора відчула я не драми,

А ностальгію по дитинстві, колискових гами.

Вони відлунням досі грають у душі

А в спогадах лишився ранок світлих мрій, де всі.... Вони... живі...

Будьте готові, бо серце защемить.

Але й журба і смуток то лише на мить.

Захочеться перечитати знову й піти далі,

А разом з тим відчуєте життя і всю його мораль...

від     Іви Дюваль .