Додано
27.07.25 11:38:25
[блог №4] Гра Почалася. ПриЄднуйся
Ну що, побачила гру в блозі Elaren Vash — ідея кайф: є ситуація, а далі кожен пише свій шматок.
Не банальний фанфік а реальний виклик уяві.
Я кидаю свою ситуацію.
Твоє завдання продовжити її в будь-якому стилі, жанрі, настрої. Хоч романтикою, хоч треш-хоррором, хоч антиутопією на 4 рядки.
Ось умова:
Далекобійник підбирає на нічній трасі голосуючу дівчину.
Вона мокра, налякана, просить відвезти її до найближчого міста.
Коли вони вже майже доїжджають, вона раптом повертається до нього і спокійним, нелюдським голосом каже:
— Вибачте, ви не могли б повернутися?
Пиши далі. Здивуй. Залякай. Зруйнуй.
Або будь тихим читачем.
Я чекатиму в коментарях на твою версію. І запам’ятай: я все бачу. Навіть коли світло гасне.


Христина Холод
90
відслідковують
Інші блоги
Цей твір — крик душі про рідний Донбас, про вікна й дахи, від яких часом залишається тільки прах, і про дивовижну, майже вперту силу, що змушує починати все спочатку. Образ птаха, який повертається на згарище, щоб звити нове
Усім теплий весняний привіт! Чергова глава історичного роману Дар вже на моїй сторінці. Попереду багато цікавого, так що обов'язково додайте книгу до бібліотеки, аби нічого не пропустити. А поки хочу поділитися з
Друзі, я бачу, що вас стає все більше, і це неймовірно надихає! Моя книга має 28 сторінок — це ідеальний обсяг, щоб прожити цю історію за один раз, але щоб зробити процес цікавішим, давайте влаштуємо спільний марафон! Як
Роса захолодила ноги, зірки в темряві здавались просто величезними. Вони всіяли все небо і, здавалось, лежали навіть у траві. Хлопців не було видно, та де шукати - не важко було здогадатись. Я пішов до води і через якийсь
Ні, це не анонс нової книги. Це мало не крик відчаю))))) бо вчора мій головний натхненник, коментатор, критик і помічник після того як я нарешті дописала історію, видав мені таке: Ось така підстава, довіряй
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВін зупиняється. Дзеркало показує порожнє пасажирське сидіння.
А на лобовому — слід жіночої долоні… зсередини скла.
Іще не розуміючи, чому, він повільно розвертає вантажівку.
Бо десь там, на трасі, вона таки залишила щось — або когось.
Христина Холод, всюди має бути слід банальності, якщо в історії не має краплі яку можна передбачити вона може втратити певний ефект))
— Вибачте, ви не могли б повернутися? — мовила дівчина нелюдським, але ввічливим голосом.
— Назад? Та ми вже майже в місті... Що трапилось?
— Я… е-е... сушарку для волосся на узбіччі забула. Там ще ідеально висушена гречка в контейнері. Не можна, щоб вогкість узялась!..
—Що?............
Олександр Зоря-Заря, Ви залишили на асфальті не тільки слід від гречки, а ще й філософську дилему: що важливіше — зволожене волосся чи спасіння душі
— Вибачте, ви не могли б повернутися?
Голос гуде, мов радіо в шторм, і не личить цій постаті в капюшоні.
В дзеркалі заднього виду — дві дівчини на пасажирському сидінні.
І жодна з них не має обличчя.
Elaren Vash, Безликі постаті. Голос, як "радіо в шторм". Дві дівчини в дзеркалі, теж без облич. Бінго! Ви вловили суть – деперсоналізація. Розчинення особистості в інформаційному шумі. Ваші герої – це не люди. Це аватари, привиди, згенеровані мережею помилки. Це не початок історії жахів. Це, бляха, констатація факту нашого існування.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати