Додано
27.07.25 11:38:25
[блог №4] Гра Почалася. ПриЄднуйся
Ну що, побачила гру в блозі Elaren Vash — ідея кайф: є ситуація, а далі кожен пише свій шматок.
Не банальний фанфік а реальний виклик уяві.
Я кидаю свою ситуацію.
Твоє завдання продовжити її в будь-якому стилі, жанрі, настрої. Хоч романтикою, хоч треш-хоррором, хоч антиутопією на 4 рядки.
Ось умова:
Далекобійник підбирає на нічній трасі голосуючу дівчину.
Вона мокра, налякана, просить відвезти її до найближчого міста.
Коли вони вже майже доїжджають, вона раптом повертається до нього і спокійним, нелюдським голосом каже:
— Вибачте, ви не могли б повернутися?
Пиши далі. Здивуй. Залякай. Зруйнуй.
Або будь тихим читачем.
Я чекатиму в коментарях на твою версію. І запам’ятай: я все бачу. Навіть коли світло гасне.


Христина Холод
75
відслідковують
Інші блоги
Вітаю, панство! Хочеться трішечки з вами поспілкуватися, щоб не про творчість: не про ваші чи мої роботи, а загалом про літературу, яку ми читаємо. Нещодавно я впіймала себе на цікавому моменті. Я помітила, що 98% моєї
Ох, до речі, вже є і новий розділ Служниці Тіні, тож залітайте, там багато новин. При чому, в прямому сенсі. Як гадаєте, хто там за дверима, що лякає Хетті? картинка КЛІКАБЕЛЬНА на сам розділ Анотація: Хетті - звичайна
Він піднявся широкими сходами. Кожен крок давався важко, але рішучості йому було не займати. Перед дверима зупинився. Не було ні дзвінка, ні домофона, лише важка чорна ручка у формі змії, що кусає власний хвіст. Адріан стиснув
Вітаю! Запрошую до нового розділу. ❄️❄️❄️ Напевно, пройшла ціла вічність, доки тато зайшов до мене. Одразу кидаюся до нього. — Тату, я маю тобі дещо сказати... — Доню, вже пізно. Потрібно йти до вівтаря, —
Привіт, народе! Я з невеличким нагадуванням, що сьогодні (як і щодня) вийшов о 19:00 новий розділ книги "Моя (жахлива) Королева". Амін сьогодні дуже зайнята, але у Маура з'являється новий... друг/ворог? Знайомтесь,
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВін зупиняється. Дзеркало показує порожнє пасажирське сидіння.
А на лобовому — слід жіночої долоні… зсередини скла.
Іще не розуміючи, чому, він повільно розвертає вантажівку.
Бо десь там, на трасі, вона таки залишила щось — або когось.
Христина Холод, всюди має бути слід банальності, якщо в історії не має краплі яку можна передбачити вона може втратити певний ефект))
— Вибачте, ви не могли б повернутися? — мовила дівчина нелюдським, але ввічливим голосом.
— Назад? Та ми вже майже в місті... Що трапилось?
— Я… е-е... сушарку для волосся на узбіччі забула. Там ще ідеально висушена гречка в контейнері. Не можна, щоб вогкість узялась!..
—Що?............
Олександр Зоря-Заря, Ви залишили на асфальті не тільки слід від гречки, а ще й філософську дилему: що важливіше — зволожене волосся чи спасіння душі
— Вибачте, ви не могли б повернутися?
Голос гуде, мов радіо в шторм, і не личить цій постаті в капюшоні.
В дзеркалі заднього виду — дві дівчини на пасажирському сидінні.
І жодна з них не має обличчя.
Elaren Vash, Безликі постаті. Голос, як "радіо в шторм". Дві дівчини в дзеркалі, теж без облич. Бінго! Ви вловили суть – деперсоналізація. Розчинення особистості в інформаційному шумі. Ваші герої – це не люди. Це аватари, привиди, згенеровані мережею помилки. Це не початок історії жахів. Це, бляха, констатація факту нашого існування.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати