Кінець, але насправді лише початок...

Готую для вас дві історії. До речі, вже давненько. І все не оберу, яку починати першою. Допоможете? (П.с. світло поки що по парі годин на добу, тому зараз не ризикую з викладками, але вже скучила за вашими коменетарями,

Під такою (чи подібною) назвою зазвичай на «Букнет» з’являються блоги, в яких авторки влаштовують невгамовну жалобу з голосінням (адже потужно жаліються на бліду статистику щодо прочитань своїх книжок)

Вітаю, мої любі читачі та читачки! Як і все в цьому світі, історія Рози та пихатого герцога Гамфрі доходить свого кінця. Тож, не проґавте сьогодні о 17:00 проду в "Нащо Ви тут, Ваша світлість?" Можливо, ми з ними ще зустрінемося... Насправді,

Ну що, леді й джентльмени... Ось ваш улюблений (а кимось, можливо, щиро ненавидимий, і це теж добре) автор і постарів ще на рік. ☝ Або став досвідченішим. ☝ Або став на крок ближче до володінь фрау Тод, вона ж Марена, вона ж

Дякую всім, хто доєднався до цього числа! Мені неймовірно приємно, що комусь подобається те, що я пишу! Дякую! А для тих, хто ще не знайомий з цією історією, то запрошую ознайомитись з невеликим фрагментом)) Повністю почитати