Цикл  моїх романів-фентезі про драконів "ДИКІ ЗЕМЛІ" продовжує переодягатися!

Сьогодні нову обкладинку отримав "ДИКИЙ БАСТАРД"!

Відсвяткуємо це разом? Тож ловіть знижку!

Тільки сьогодні - 27.07!

Анотація:

Він — незаконнонароджений син короля Диких Земель. Бастард без майбутнього.
Вона – єдина дочка Повелителя Озерного Краю. Принцеса та спадкоємиця.
Кожен приховує своє походження, розуміючи, що немає права на відносини.
Що переможе? Кохання чи традиції та забобони?
Та як поставляться законні сини до появи в їх житті брата?

Рандомні уривки з книги...

Уривок 1:

"Долітаю до озера, але не пірнаю одразу в прохолодну воду, хоч бачать Боги, як мені цього хочеться! Моя шкіра на оголених ділянках горить вогнем, а в польоті луска відокремлюється дуже болісно. Мене мучить не тільки сильний свербіж, а й досить відчутний біль, коли лусочки випадають через рух шкіри над м’язами, що працюють у польоті.

Скрегочучи зубами, я пролітаю озеро й лечу в бік найближчих гір. Час від часу знижуюсь і обтрушуюсь, щоб залишити «підказку», на випадок якщо мене шукатимуть. Через деякий час, переконавшись, що чітко видно напрям, у якому я нібито полетів, повертаюся до озера тією самою дорогою, підсипаючи дорогою ще «розпізнавальних знаків».

Підлетівши до озера, не пригальмовуючи пірнаю в прохолодну воду. Богиня Гір! Приголомшливе почуття! Холодна вода остуджує запалену шкіру та знімає біль. Так би й лежав на дні озера цілу ніч. Але я розумію, що не можна втрачати жодної хвилини. Виринаю і прямую до Лабіринту Смертників. Мені треба до світанку відлетіти якнайдалі та знайти притулок на день. Облізлий дракон приверне до себе надмірну увагу, тому що в стані линяння зазвичай ніхто не літає. А коли мене в розшук оголосять, то кожен, хто зустрів мене, напевно, потім розкаже, у якому напрямку я полетів. Не хочу думати про те, що на мене чекає, якщо знайдуть. Адже тепер я дезертир…"

Уривок 2:

"– Гей, дрібний, збираєшся цілий день тут паритися? – голос Раяна вивів мене з напівсонного стану.

– Заздрісно? Можеш прилягти поряд, – беззлобно шиплю на принца.

– Жиром зарости не хочу. Мені наставник потім зробить жиропускання, обіцяв уже.

– А це як?? – дивуюсь я. Кровопускання я розумію, проходили в школі.

– Це образний вираз. Ганятиме полігоном, поки не скину пару сотень кілограмів. Тож я краще політаю трохи.

– Аа… Ну йди, розминайся… – вдаючи, що мені байдуже, з прихованою заздрістю говорю я.

– А ти не хочеш? А то одному нудно.

Що? Раян пропонує політати? Та ну, марення. Чи мені здалося, чи він знущається. Хоча… На Раяна не схоже. Отже, мені здалось…"

Уривок 3:

"– Отже, якого Некрилатого Бога тут відбувається? – гарчу я, коли за мною зачиняються двері камери.

– І тобі привіт, Грегу! – майже посміхається Імператор Саттон.

– Розшаркуватимемося? Чи одразу до справи перейдемо? Хотілося б спочатку визначитися, де ми! – шипить Імператор Найнт.

– А ти як думаєш, Найнт? – продовжує посміхатися Саттон. Не розумію, чого йому так весело?

– Я не впізнаю це місце, це точно не підземелля Озерного Краю, – продовжує шипіти Найнт.

– Гарантую, що й не Імперії… Грегу?

– Та ви й самі вже, мабуть, зрозуміли. У Диких Землях ми… – мушу визнати я.

– То це твоє гаденя постаралося? – уже гарчить Саттон.

– Ну, не твоє ж! Твій ще дрібний, не здогадався б! – посміхаюся я. Не те щоб мені весело було після тижня, проведеного в карцері, а і плакати сенсу не бачу. Тим паче вже щось почало прояснюватись.

Саттон гарчить і кидається на мене. Обмінявшись парою-трійкою ударів під рідкі оплески Найнта, ми заспокоюємося."