Що вами рухає, Вартовий Зерд?

Переховуючись від тварюк разом із невеликим загоном, Нью використовує час, щоб зібрати інформацію. Несподівано для себе вона розуміє, що в очах свого супутника-Вартового виглядає так само, як в її очах виглядають середньовічні місцеві жителі, - чужинкою з минулого.

— Скільки ще сидіти в цьому очереті? — я намагалася зобразити легковажну особу, може й марно. — Тільки й залишається, що проводити час за розмовами!

Конфідус зиркнув на мене скоса, однак промовчав. Сувора людина. І відповідальна.

— Якщо зійду на берег, буду наражати всіх на небезпеку, — з безневинним виглядом продовжувала я, насправді ретельно підбираючи слова. — До речі, скажіть, що ви бачили тоді, коли мій дар так недоречно проявився?

Еридіанин ледь помітно здвигнув плечима. Пряме запитання заскочило його зненацька, і врятувала мене тільки повага до Вартових. Отже, рахунок "один-один".

Він невдоволено подивився на мене і пробурчав:

— Я бачив двох великих кішок.

Більше я не дошкуляла йому розмовами, мої думки набули зовсім іншого напрямку. Раптом стало холодно і якось не по собі. Я щільніше загорнулася в плащ і втупилася у найближчі очерети. Отже, те, що я побачила в першу мить повернення, не було фантазією.

«Звісно, — подумала я, навіть із якимось співчуттям, — Конфідусу було нелегко таке переварити».

А ще більше я співчувала собі, раптом зрозумівши, що в очах людини з високорозвиненого світу, якою був Зерд, ми з Даном виглядаємо такими самими примітивними аборигенами, якими нам видаються місцеві жителі. Не те, щоб для мене це відкриття було зовсім новиною, бо теорія Зерда про походження погані свого часу ґрунтовно розставила все по місцях, але чомусь я вважала, що ми з Даном інтелектуально дорівнюємо йому. І раптом я зрозуміла, що слабко уявляю собі, які мотиви рухають цією людиною.

Досі мені все здавалося простим. Я розуміла мотиви Дана — він захищав землю, яку вважав своєю. В мене були подібні устремління, хоча не можу сказати, що вже добре орієнтуюся у цьому світі. Відповідно, я вважала, що Зерд розмірковує таким же чином, та, схоже, помилялася. Коли прийшла його черга змінити Конфідуса, я продовжувала сидіти нерухомо, дивлячись на очерет. Другий човен повіз еридіаніна на берег, а я, не повертаючи голови, запитала:

— Що станеться, якщо ви будете говорити мені всю правду?

Виглядати примітивним аборигеном у своїх власних очах — це був тяжкий удар по самолюбству. Та якщо Вартовий Зерд поділиться зі мною хоч якимись крихтами інформації, мені й таке підходить.

Зерд витягнув ноги і злегка нахилився вперед, зауваживши:

— Більшість людей мене просто не зрозуміли б. Але ти не така, як інші. Ти пережила перенесення, і тобі я можу розповісти більше.

Він виглядав непробивним, тож я негайно почала розвідувати його оборону:

— Що вами рухає, Вартовий Зерд?

— Обов'язок Полуденного Вартового — захищати цей світ і людей у ньому від погані, — з легкою іронією відкарбував Зерд.

— Так це виглядає в очах місцевих жителів. А що вами рухає насправді?

Співрозмовник швидко глянув на мене, його очі зблиснули.

— В моєму світі втручання в розвиток чужої цивілізації вважається великим гріхом. Погань є саме таким втручанням. Їй не місце в цьому світі. Я хочу знайти гніздо погані і перекрити її господарям можливість заповнювати континенти тварюками.

В цій сцені я майже фізично відчувала внутрішній протест Нью проти переваги Зерда над нею. Та, схоже, він не дуже цим переймається)

Читайте історію кохання і безмежної відданості на сторінках циклу "Талісман обраної":

том 1 "Талісман обраної"

том 2 "Вартові підземелля"