Що ви робите, коли раптово перегораєте до якоїсь історії? От все йшло чудово — натхнення било через край, пів книжки вже написано , але раптом... ступор. Взагалі не розумієш, що має бути далі. Герої завмерли, мов хто на стопкадр натиснув й уперто мовчать.
Звісно, на самому початку був чіткий план. Я знала, чим має завершитися ця історія. Але в процесі щось пішло не туди, сюжет почав жити власним життям, і я просто пливла за течією. А тепер — припливла. Не знаю, що чекає на моїх героїв, і, чесно кажучи, вони не особливо поспішають мені підказати.
Чи був у вас такий момент? Як ви з цього виходили? Робили паузу? Просили поради? Читали свої нотатки спочатку?
Я поки вперто продовжую цю історію, бо маю намір її завершити. Але, мабуть, варто нарешті сісти, зібратися з думками, скласти новий план, розписати головні події по главах — і вже тоді братися за роботу з новими силами.
Розкажіть про свій досвід. Можливо, ваші відповіді надихнуть не тільки мене
20 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиБуло у мене таке. Я звернулася до свого чата ГПТ: описала сюжет, щоб я хотіла, чого не вистачає... і так далі... Він підкинув не погані ідеї, а далі муза сама прийшла у процесі бесіди та обговорення з ним на цю тему))
Janina Feniks, В мене теж так було. Головне почати, а там в процесі все вирішиться))
Я вперто пишу далі, як ото: через не можу, через не хочу)) і в якийсь момент ловлю потік)))
Анжеліка Вереск, Я теж , сідаю з пустою головою , але якось та народжую ту главу , інколи і справді ловлю музу в процесі .
Паузи та поради не допоможуть [мені].
Роблю "крок назад", шукаючи інше вирішення попереднього епізоду. Вельми часто це спрацьовує [в мене].
До речі, ви написали в блозі, що "щось пішло не туди" ))) Тоді спробуйте зазначений метод. Можливо, саме він і допоможе, але не гарантую, бо це дуже індивідуально.
Сергій Ляховський, Там просто вже давненько так - сторінок сто тому , пішло щось не так . Шкода своїх зусиль що б стільки викреслити і переписати . Я думаю що моя помилка була в надто складній задачі . Легко писати коли сюжет крутиться навколо однієї людини або пари . А коли намагаєшся торкнутись долі цілого світу і вплітаєш забагато сюжетних ліній то писати стає все важче . Тепер треба все те якось звести до купи і кожну лінію довести до фіналу .
Я завжди сідаю писати, навіть коли немає жодних ідей. Для мене це вже на рівні рефлексу: варто сісти за ноутбук, і робота йде сама собою. Але я не була б автором, якби не мала й такого досвіду. Була одна книга, яку я досі не наважуюся опублікувати. Тоді я дуже сильно "застрягла" просто на фінальних сценах. Взагалі нічого не могла вдіяти! Тому вирішила зробити перерву й переключитися на іншу історію. І це допомогло: я завершила книгу, хоч фінал і вийшов не зовсім у моєму стилі.
Белла Ісфрелла, Для мене ця книжка як робота — щоранку беру філіжанку кави , сідаю за улюблений столик в кавʼярні не маючи жодних ідей і таки народжую ту главу хоч і не без зусиль .
Просто продовжую писати.
Іноді міняю саму історію, щоб вона стала цікавіша) Якщо мені вже нецікаво, то чи буде читачам?
Вікторія Ляховець, Це теж варіант. По факту, у мене так вийшло з Терновими путами (одна з моїх книг).
В мене так складається , що пишу одночасно два твори. І якщо один застигає просто перехожу до іншого, і якось так іде то один то інший. А ще не починаю викладати книгу поки точно не побачу до чого вона йде, яким я хочу бачити фінал. Лише тоді починаю викладати, це і створює новий поштовх для завершення книги.
Janina Feniks, Ви як віддзеркалення мене — мені теж легше писати перемикаючись між творами , так я встигаю відпочити і прийнятись за написання з новими силами . Але трапилась та — Приречена , яка породила собою ще три книжки і зараз мозок танцює тільки навколо цієї історії .
Особисто моя думка. Я не публікую того, чого не дописала. Бо немає нічого гірше, як творити з-під примусу, а я людина відповідальна. Бачила на прикладі багатьох класних авторів, які звалили собі на плечі ці зобов'язання - їх твори ніби погасли. Так, вони їх дописали. Так, зобов'язання перед читачами і комерційний статус. Але...
Дієз Алго, Я теж прийшла до такого висновку і тепер пишу багато в чорнетках , а вже тоді , коли впевнена що допишу - публікую . Але ж є ця одна єдина - скалка в дупі . Яку і покинути шкода і тягти не сила ))) Ну не те що б мені себе силувати було аж прям так важко , зовсім ні . Просто дійсно є різниця між тим чи пишеш з натхненням - це більше про задоволення та відпочинок . І пишеш без натхнення - це більше як робота , ставиш ціль та виконуєш .
Кидаю)
не варто писати з примусу. Просто сядьте зробіть щось що вас надихає (я беру чай і включаю ютуб) коли ви відчуєте що в середині все спокійно, спробуйте написати щось. Я не кажу про повноцінну главу, це може бути просто діалог, або опис місця чи сцени. хочете 2 речення пишіть два, хочете розписати цілу сторінку то вперед. Спробуйте уявити ситуацію на якій у вас стопнулось усе й уявіть що б ви зробили далі на місці персонажів. Або запитайте самі в себе чого вони хочуть зараз.
Звісно може вийти не одразу, але якщо ви зупинитесь зараз є велика ймовірність що більше не повернетесь до неї
DEKLIN, Я зараз пишу декілька книжок , тому є ті які творю з неймовірним задоволенням , натхненням і тільки й встигаю записувати . А є ця до якої відношусь як до роботи . Маю писати бо читачі ж чекають )))
Чим більше тиску, тим більший опір. Чим більше будете акцентувати енергію та увагу на цій історії, тим гірше буде бачення її продовження. Тому найкраще, що можна зробити - залишити її на певний час, перемкнути увагу на щось приємне, можливо, навіть почати писати іншу історію. І саме тоді коли Ви повністю відволічете свою увагу від важкого твору, сюжет сам знайде Вас.
У кожного бувають такі моменти. Тому дозвольте собі відпочинок від цієї книги. Бажаю знайти найкраще рішення.
Вікторіє. Люба моя.
Це не «щось пішло не туди». Це нарешті все пішло туди, куди треба.
Ваші герої не «завмерли».
Вони влаштували вам страйк. Бунт. Повстання.
Вони мовчать, бо не хочуть іти за вашим «чітким планом». Тому що ваш план, скоріш за все, — нудний. Передбачуваний. Безпечний. А вони хочуть жити. По-справжньому. З кров'ю, потом і помилками. Вони не хочуть бути вашими маріонетками.
Що ви робите в такому випадку?
Ви не берете паузу. Ви не просите поради.
Ви йдете до них на допит.
Прив'яжіть кожного з них до стільця у темному підвалі вашої уяви. Світіть їм лампою прямо в очі. І питайте. «Чого ти, сучий сину, насправді хочеш?». Не відпускайте, поки вони не зізнаються. Поки не розкажуть вам свою, справжню історію. Ту, якої ви боїтеся. Ту, про яку ви навіть не здогадувались.
Справжня історія починається не там, де закінчується ваш план, а там, де починається їхній бунт.
Христина Холод, Ого , оце ви даєте )))Оце так ідея !!! Просто не можу не послухатись . Дякую ❤️❤️❤️
Так, звичайно, що було.
Мені радили колись вводити нового героя, або влаштувати скандал в книзі))
Іра Майська, Пощастило вам )))
Вітаю. Я була в такій ситуації двічі. Спочатку на одній застрягла, взялася писати другу, і стала в той самий ступор. Я відклала на невизначений час. Потім почала ламати голову, як бути далі і просто поставила питання свїм персонажам, чого б вони хотіли? Куди їх вести? Попросила показати мені, і через певний час, перед сном, одна з моїх персонажак почала кадр за кадром розкручувати продовження історії, і я таки змогла завершити, так само і з другою книгою в мене вийшло. Планів я не створювала ні до тої, ні до тої.
Вікторія Ляховець, Спробуйте, може і вам допоможе ✨☺️❤️❤️❤️
Це називається, здається, "прокляття середини книги":) Я його вирішує просто. Складаю детальний план на те, що буде далі до кінця історії. При цьому якщо він буде в процесі написання відхилятися, нічого страшного. Головне, щоб зараз все набуло в голові чіткої структури. І потім просто змушую себе писати по цьому плану. Сприймаю як роботу. Навіть якщо змусите себе в день писати по 5 тис. знаків, все одно добре. Головне не зупинятися. Перерви в днях робити мінімальні. Бо чим довша перерва, тім важче повернутися до цієї історії. А якщо ще й переключитися на іншу, то взагалі край. Принаймні це так у мене. Бо я чула, що деяким навпаки таке переключення допомагає. Тут треба знайти той метод, який буде дієвим саме у вас. Іноді допомогає перечитати все написане і так зануритися в атмосферу. Хоча і не завжди. Як уже сказала, на якомусь етапі творчий процес - це вже не про натхнення, а про кропітку працю. В мене повноцінного натхнення не було вже дуже давно. Але все одно продовжую писати. Сподіваюся, ви теж знайдете свій спосіб, як не припинити працювати над книгою, навіть коли не хочеться.
Марина Сніжна, Дякую щиро ❤️❤️❤️
Якщо є можливість - відкладаю. Зазвичай бажання і бачення повертається, щойно перестаю "жувати" її у думках
Вікторія Ляховець, Ну, якщо це процесник, що вже викладається, то так... трохи складніше
Чекаю. Але не довго. Зазвичай я відкладаю історію, але вона мені муляє. Ходжу і думаю весь час. А потім якось раптово приходить бачення, як дати подальший розвиток. Іноді щось у новинах побачу або ж просто при розмові з кимось приходить осяяння, бо отримала якусь нову інформацію і... О! А це ж вихід із ситуації! )))
Вікторія Ляховець, І таке теж може бути.))) Стільки цікавого написати можна, що оперативки подекуди просто не вистачає))
Лише пауза. А відповідь потім приходить сама))) Ну, або ж розслабитися й подумки візуалізувати собі історію, задаючи питання: А що далі? Як вийти із цього й дійти сюди? Що я хочу показати читачеві?... Спробувати відчути емоції героїв, щоб розуміти в якому напрямку рухатися. Але все доволі індивідуально)))
Тож нехай муза нашепоче вам продовження вашої книги☺️♥️
Анжеліка Горан, Як би ж я ще знала куди маю дійти ))) Було б набагато легше
У мене була схожа ситуація. Історія була прописана в чернетці від початку до кінця, але посередині вона намертво застрягла. Ні в яку.
Я попросила поради у подруги. Переказала їй повністю запланований сюжет. Вона стояла з квадратними очима і сказала якраз на момент ступору. "А нащо ти це зробила? Після такого далі нема сенсу читати"
І історія пішла за новим сценарієм. Дописала дуже швидко.
Часом збоку видніше.
Я перечитую твір, щоб краще зрозуміти героїв.Я не вмію контролювати їх, приходиться вивчати, тоді розумієш куди має рухатися історія.
Elaren Vash, Так ,мене вже наштовхнули на цю думку . Треба перечитати і тоді точно зрозумію куди далі рухатись ))) Дякую .
Ну.... Я брала і паузу, мені не допомогло (може то тільки мені) . Потім прискакала до своєї подруги вона мені дала копняка, сказала перечитати твір, розміром з усю літературу на літо, і вже все наладналося) (Моя подруга завжди дає хороші поради, з ще ліпшим копняком)
Іва Дюваль, Перечитати це доречі дуже гарна ідея ,як я сама до того не додумалась ))) адже раніше так і робила - перечитувала і все розкладалось по поличкам і продовження вже саме линуло нестримним потоком . Перерва це трохи не мій варіант ,відчуваю відповідальність перед читачами , ця книжка обростає новими читачами яких просто не можу підвести .
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати