Які книжки тут частіше користуються популярністю - короткі чи довгі? Просто дивлюсь, у багатьох переважають короткі, в в мене якісь толмуди... Можливо їх краще якось розбити?...
Знаєте, відповім чесно, як просто читачка (в минулому)... Я коли хотіла знайти книгу почитати на вечір, то мені не цікаво було читати 10 - 80 сторінок.... Мені було цікаво знайти повноцінну історію=)) Приблизно так 150 - 300 сторінок і більше... От тоді я була щаслива=))) Зараз я читаю різне, але все рівно тягне на пригоди=)))
Відповідь очевидна: дивлячись, чого ви хочете досягти.
Ви кажете, у вас — талмуди, а популярні — короткі.
А тепер подивіться на топ цього сайту. На те, що "набирає популярність". Що ви там бачите? "168 сторінок", "235 сторінки"...
Це що, короткі історії? Це, вибачте, вже цілком собі романи.
Короткі історії — це як фаст-фуд. Швидко, смачно, з'їв і забув. Іноді хочеться.
Але справжній, хороший роман — це вечеря в ресторані з трьох страв. Це довго. Це вимагає часу і зусиль, як від кухаря, так і від того, хто їсть. Але й післясмак зовсім інший.
Тож ваша проблема не в тому, що у вас "талмуди". Ваша проблема в тому, що ви боїтеся, що ваш талмуд ніхто не подужає.
Порада?
Не ріжте свої талмуди.
Навчіться їх подавати.
Навіть найдовшу і найскладнішу страву можна продати, якщо правильно її описати в меню.
Зробіть анотацію такою, щоб від неї хотілося не просто читати, а жерти вашу книгу. Дайте в перших главах таку наживку, щоб читач, як акула, вчепився і вже не зміг відпустити.
І плювати, що це талмуд. Якщо він цікавий, його прочитають, навіть якщо там буде тисяча сторінок. Бо справжній голод — він такий. Йому однією канапкою не задовольниш.
Дерзайте
Я знайшов для себе золоту середину) Те, що мені приносить задоволення. Антології, збірники історій. Великі книги у мене теж є, але найбільше задоволення я отримував, коли писав оповідання та повісті, не романи.
Юрій Гадзінський, У мене романи) коли починаю, то думаю і десяти частин не зберу, а потім йде і йде) і по ходу написання, сюжет випливає якось сам) ніби книга сама себе пише, а я лиш інструмент) сідаючи писати частину, я до кінця не знаю, чим вона закінчиться) є лише приблизно наброски, а інше з'являться в самому процесі)
Запрошую усіх моїх улюблених читачів на екскурсію до Срібного лісу і не тільки на екскурсію... сьогодні у 18-00!!! "- Боже, Ілане... як тут красиво! - прошепотіла Ані. В її зелених
Я майже закінчила ще одну книжку… І це якось дивно. Коли ти місяцями живеш цією історією, думаєш про героїв, переживаєш разом із ними, а потім раптом розумієш — залишилося написати зовсім трохи. Найдивніше —
Моя пантера з іншого світу Всі вже зачекалися, коли вони вже перетнуть ту межу, після якої все зміниться)) — Хотіла віддячити тобі за все, що ти для мене робиш. Хоча б цією вечерею. Більше мені нічого тобі запропонувати,
Андре побитий досить сильно. Його худе тендітне обличчя заплило гематомами та синцями. Одне око майже не відкривається, нижня губа відвисла та має неприродньо синій відтінок. Якщо чесно мені навіть його не шкода. Хоч
Скористалась функцією перекладу книг на інші мови. Сподіваюсь я не втратила свої авторські права.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗнаєте, відповім чесно, як просто читачка (в минулому)... Я коли хотіла знайти книгу почитати на вечір, то мені не цікаво було читати 10 - 80 сторінок.... Мені було цікаво знайти повноцінну історію=)) Приблизно так 150 - 300 сторінок і більше... От тоді я була щаслива=))) Зараз я читаю різне, але все рівно тягне на пригоди=)))
Анна Потапенко, З поверненням))) Дякую, що відповіли))) Буду чекати з нетерпінням))) дуже цікаво))
Відповідь очевидна: дивлячись, чого ви хочете досягти.
Ви кажете, у вас — талмуди, а популярні — короткі.
А тепер подивіться на топ цього сайту. На те, що "набирає популярність". Що ви там бачите? "168 сторінок", "235 сторінки"...
Це що, короткі історії? Це, вибачте, вже цілком собі романи.
Короткі історії — це як фаст-фуд. Швидко, смачно, з'їв і забув. Іноді хочеться.
Але справжній, хороший роман — це вечеря в ресторані з трьох страв. Це довго. Це вимагає часу і зусиль, як від кухаря, так і від того, хто їсть. Але й післясмак зовсім інший.
Тож ваша проблема не в тому, що у вас "талмуди". Ваша проблема в тому, що ви боїтеся, що ваш талмуд ніхто не подужає.
Порада?
Не ріжте свої талмуди.
Навчіться їх подавати.
Навіть найдовшу і найскладнішу страву можна продати, якщо правильно її описати в меню.
Зробіть анотацію такою, щоб від неї хотілося не просто читати, а жерти вашу книгу. Дайте в перших главах таку наживку, щоб читач, як акула, вчепився і вже не зміг відпустити.
І плювати, що це талмуд. Якщо він цікавий, його прочитають, навіть якщо там буде тисяча сторінок. Бо справжній голод — він такий. Йому однією канапкою не задовольниш.
Дерзайте
Анна Потапенко, Як гарно сказано))) У мене таке ж відчуття))
Мені, наприклад, подобаються довгі історії. З ними встигаєш стати частиною світу про який читаєш. А з короткими не завжди так.
Я знайшов для себе золоту середину) Те, що мені приносить задоволення. Антології, збірники історій. Великі книги у мене теж є, але найбільше задоволення я отримував, коли писав оповідання та повісті, не романи.
Юрій Гадзінський, У мене романи) коли починаю, то думаю і десяти частин не зберу, а потім йде і йде) і по ходу написання, сюжет випливає якось сам) ніби книга сама себе пише, а я лиш інструмент) сідаючи писати частину, я до кінця не знаю, чим вона закінчиться) є лише приблизно наброски, а інше з'являться в самому процесі)
Це питання піднімається дуже часто. Відповідь одна: викладайте так як написано, читач знайдеться. Головне щоб було цікаво.
Руслан Гасимов, Дякую)
150-200 сторінок
Ірина Скрипник, Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати