Для мене щастя — це саме про цей внутрішній вибір: відпустити те, що не в моїй владі, і цінувати те, що є зараз. Це ніби як тренування для душі — постійно нагадувати собі, що я сама відповідаю за свій настрій і емоції.
Єво, люба моя, яка філософія! Я в захваті!
Ви так красиво все розклали: «внутрішній вибір», «тренування для душі»...
Знаєте, що таке щастя для дівчинки, яка везе піцу в пентхаус на роздовбаному скутері, поки в місті зникає світло?
Щастя — це не «внутрішній вибір».
Щастя — це коли тобі за цю піцу заплатили, а не мовчки закрили двері перед носом.
Це — удача.
А от уже потім, сидячи на сходах в обшарпаному під'їзді, ти робиш свій «внутрішній вибір»: проклясти весь світ чи істерично заржати з цього абсурду.
Ваша теорія, серденько, працює тільки в тиші й теплі. А коли навколо відбувається повний «здець», щастя — це просто коли черговий «здець» пролетів повз тебе, а не влучив прямо в лоб. І це, на жаль чи на щастя, завжди лотерея.
Тож ви тренуйте душу, це корисно.
А я поки що потреную ноги. Бо від щастя іноді доводиться дуже швидко тікати.
Христина Холод, Приклад із ракетою вдалий, адже це справді не залежить від нас. А ось приклад із дівчиною ні. Якщо на роботі вона нічого не контролює, завжди можна змінити її на ту, де матиме більше впливу,не бачу в цьому проблем.
У нас різні бачення, і я не люблю доводити чи переконувати людей — це трата часу.
Дякую за вашу відповідь і бажаю успіху в написанні книг та вдячних читачів)
Ох, я зараз пишу розділ про створення іншого світу і роздумую над тим хто пише наші долі і чому вони саме такі? Тому це запитання для мене залишається відкритим, можливо хтось із інших авторів, щось підкаже)❤️
Дуже власна думка.
Нещодавно я подрузі нагадала про одну дуже приємну подію, але вона сказала, що відчувала себе щасливою лише трохи, потім ті гроші (щомісячна стипендія), уже не приносила задоволення. Тобто ми часто знецінюємо і нівелюємо щасливі моменти.
Гляньте книгу Віктора Франкла "Сказати життю ТАК!", людина таке пережила... Зберігаючи себе у собі. Це те сприйняття щастя, до якого варто всім тягнутися
Всім привіт! ♡‿♡ Мої любі читачі! ♥️ Я постійно читаю ваші повідомлення: «Хочемо більше розділів!», «Може, викладати щодня?», «Я так чекала окрему історію Сенцових!». І повірте, мені неймовірно
Привіт, любі Спокусники! Новий розділ вже на сайті. «Скандальна угода з босом» розділ дуже гарячій, тож тут більший уривок дати не можу… Тож коротко й хижо усміхаюсь, перш ніж пірнути під ковдру
Нордан лар Са-Ірд зберігав цілковиту незворушність. На його губах грала легка, трохи презирлива посмішка, яку він навіть не намагався приховати. – А ось і Таніель! – з помітним полегшенням вигукнув брат і махнув
Вітаннячко, кісяри (^..^). Новий розділ готовий! І там ви дізнаєтесь: ✦ як говорити з морем і не викликати при цьому санітарів;
✦ де ви були вісім років, коли бомбили Прайм-4;
✦ хто тут такий борзий і з якого він
♥️ Сьогодні додалося ще три розділи до оповідання «Я (не) спік інгліш». Загалом шість, а це вже половина. ♥️ Вирішила показати вам героїв та їхню першу зустріч. ✿✿✿ Ніжна і сором’язлива квіточка
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІ я з вами погоджуюся. Наше щастя і смуток тільки в наших головах. Можна радіти дрібницям по дитячому...
Ева Вітер, Дякую ☺️❤️
Я думаю, що це збіг першого з другим))
Ева Вітер, ❤️✨✨
Єво, люба моя, яка філософія! Я в захваті!
Ви так красиво все розклали: «внутрішній вибір», «тренування для душі»...
Знаєте, що таке щастя для дівчинки, яка везе піцу в пентхаус на роздовбаному скутері, поки в місті зникає світло?
Щастя — це не «внутрішній вибір».
Щастя — це коли тобі за цю піцу заплатили, а не мовчки закрили двері перед носом.
Це — удача.
А от уже потім, сидячи на сходах в обшарпаному під'їзді, ти робиш свій «внутрішній вибір»: проклясти весь світ чи істерично заржати з цього абсурду.
Ваша теорія, серденько, працює тільки в тиші й теплі. А коли навколо відбувається повний «здець», щастя — це просто коли черговий «здець» пролетів повз тебе, а не влучив прямо в лоб. І це, на жаль чи на щастя, завжди лотерея.
Тож ви тренуйте душу, це корисно.
А я поки що потреную ноги. Бо від щастя іноді доводиться дуже швидко тікати.
Христина Холод, Приклад із ракетою вдалий, адже це справді не залежить від нас. А ось приклад із дівчиною ні. Якщо на роботі вона нічого не контролює, завжди можна змінити її на ту, де матиме більше впливу,не бачу в цьому проблем.
У нас різні бачення, і я не люблю доводити чи переконувати людей — це трата часу.
Дякую за вашу відповідь і бажаю успіху в написанні книг та вдячних читачів)
Ох, я зараз пишу розділ про створення іншого світу і роздумую над тим хто пише наші долі і чому вони саме такі? Тому це запитання для мене залишається відкритим, можливо хтось із інших авторів, щось підкаже)❤️
Ева Вітер, Можливо...
Дуже власна думка.
Нещодавно я подрузі нагадала про одну дуже приємну подію, але вона сказала, що відчувала себе щасливою лише трохи, потім ті гроші (щомісячна стипендія), уже не приносила задоволення. Тобто ми часто знецінюємо і нівелюємо щасливі моменти.
Ева Вітер, Це точно ✨
Гляньте книгу Віктора Франкла "Сказати життю ТАК!", людина таке пережила... Зберігаючи себе у собі. Це те сприйняття щастя, до якого варто всім тягнутися
Юрій Гадзінський, Дякую за підказку. Йду гуглити
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати