Чи знали ви, що знаменитий характерник Сірко стрічався з майбутнім великим гетьманом України Іваном Мазепою на Січі? Ба більше, Сірко планував стратити юного Мазепу, який на той час служив у Сеймі польського короля в якості посланця. 

Цей епізод настільки мене вразив, що я відобразила його у своїй історичній драмі "РУЇНА". Що з цього вийшло читайте нижче. Як на мене, доволі емоційно:

Натовп козаків щільнішав кожної хвилини. Кожен хотів підійти поближче, аби краще чути свого отамана та бачити страту зблизька. Повільно сходило сонце, його промені лягали на палю, мов на жертовник. Сірко раптом здригнувся, кинувши погляд на це видовище. Він струсонув плечима. проганяючи тривогу, та мовив голосно, аби всі чули:

- Пора починати. А сей юда як виживе, на теє воля Божа, а як ні – то й добре. Україні буде легше.

- Ви не можете того зробити! – запально вигукнув бранець, який до того мовчав, тепер же слова раптом полилися з нього, немов повінь, що, нарешті, прорвала гать. – Не зрадник я! Всією душею відданий нашій Неньці, тож маєте знати – московити вже кілька тижнів б’ються об стіни Конотопу, який тримає Гуляницький Григорій зі своїм Ніжинським полком. П’ять тисяч добрих козацьких оселедців супроти стотисячної навали. Виговський збирає військо, небачене досі за своєю кількістю, аби раз і назавжди розбити кляту московську рать під Конотопом. Казимир вже підняв свою армію на поміч Україні. До Конотопу йде його тридцятитисячне військо - кіннота Потоцького, Яблоновського та піхота Лончинського, а також загони сербських та молдавських найманців загальною кількістю близько чотири тисячі чоловік. Ви не знаєте всієї правди! А як стратите мене, то вже нехай! Як не донесу листа від короля кримському хану, він не прийде на поміч і тілько Бог відає чим закінчиться битва під Конотопом, і які наслідки нас чекають опісля. Московити плюндрують землю не згірш од татарина, але ти, характернику, їх підтримав у битві під Києвом. Невже лише ти маєш право на правду? Невже гадаєш, що лише ти знаєш де вона, тая правда? Невже думаєте, що лише ваш шлях єдино вірний?!

І така сила голосу була у юного Мазепи, що натовп позаду Сірка схвильовано загудів. Іван на мить похолов, війнуло безнадійністю, та, попри відчуття, він голосно мовив:

- На палю його.

Кілька козаків, які тримали посланця, підхопили його під руки та повели до місця страти. Він йшов покірно, не пручаючись...