Привіт! 

Вечір п'ятниці несе з собою передчуття лінивого уікенду і часу, коли нарешті можна спокійно почитати.

А, до речі, де ви читаєте найчастіше? І що читаєте зараз?)

Гера, здається, просто зараз встрягає у проблему, що має грозові очі і пекучий характер...) 

Мерщій у "На рівних", аби бути у перших рядах :)

Ось вам невеликий уривочок:

— Ти диви, — Олег сплеснув у долоні. — Знайшовся експерт із сімейних відносин. Щось я у тебе обручки не бачу. Та й хата порожня для такого рівня експертності.

— Ти б оце замість того, щоб отрутою плюватися, краще набрав її — може, вона вже речі на село відправляє. І при тому не свої.

— Ой, затнися, тільки твоєї балаканини не вистачає. Я футбіч взагалі прийшов сюди дивитися.

Останній тайм близився до фіналу, я втратив цікавість до цього матчу ще посередині й щиро сподівався, що вони не дадуть додаткового часу. Пляшка вже майже спорожніла, а мій кухоль досі лишався повним. Не хотілося завтра на роботі псувати і без того бідне повітря перегаром. Олег трохи розслабився й заспокоївся, тому тепер ліниво тягнув чіпси з крабом з великої пачки.

— Чуєш, я оце так задумався. Як же тобі, напевно, кайфово жити самому, — він голосно гикнув від надлишку пінного в організмі. — Ніхто мізки не пиляє...

Я мовчки закотив очі майже під самі брови — аж очні яблука заболіли.

Мій телефон завібрував від пізнього дзвінка з незнайомого номера. Ми обоє застигли у нерішучості, ніби терористи, що не чекали дзвінка від перемовників.

Хто ж там такий наполегливий серед ночі?)

Якщо вас зацікавив цей уривок, а вайб історії припав до душі - щиро запрошую до прочитання :) 
Не забувайте додавати у бібліотеки і залишати ваші коментарі - це неабияк надихає!

Бережіть себе!
Щиро ваша,
Юне Люмен ♥️

Шукайте мене також:  ✨Фейсбук ✨Букток ✨Інстаграм ✨Телеграм