Начиталася вчора ваших коментарів
Начиталася вчора коменів на публікацію "Ану, букнетівці, зізнавайтеся..." і сьогодні перетрусила свою домашню бібліотеку.
Стільки цікавих авторів знайшла для себе завдяки вашим дописам!!!
Тепер, завдяки Ларії Ковальській, читатиму донці книгу "Енн із Зелених Дахів" Люсі Монтгомері. Дякую ☺️.
Від Олесь Король довідалася, що була адаптація книги "Володар перснів" для читачів СРСР, добре підчищена під совітські стандарти☂️. Почитала б ту книгу для порівняння.
Наталі Дав нагадала мені про казки всіх народів. І я вчора читала донці вечірню казку "Каліф-Лелека" В. Гауфа
Книга "Федько халамидник" не одну мене змусила плакати. Вона лишила відбиток суму також у серці Тамари Юрової й, як виявилося, багатьох інших букнетівців. Обіймаю всіх постраждали від цього твору ❤️
Коментар Оксани Павелко нагадав мені про випадок, коли я, ще зовсім мала, підслухала десь сороміцький анекдотик і на дні народження тата запропонувала гостям розповісти анекдот. Тато з мамою не встигли мене спинити ⛔️... Ставши на невисокий ослінчик ☺️ я радісно розповіла той анекдот. Мама не знала куди подіти очі. Вона у мене дуже чутлива) Таких овацій я не сподівалася - гості вибухнули сміхом і аплодисментами. У мене в дитинстві було дивне хобі - шокувати людей ㋡.
Elaren Vash нагадала мені про цікаві історії подвигів Геракла. Це теж почитаємо з донькою☺️ Дякую❤️
Іва Дюваль написала, що любила читати "Хроніки Нарнії". Особисто я її ніколи не читала. Тепер надолужуватиму і прочитаю з донькою разом.
Нагадали мені і про творчість Ірен Роздобудько. Завдяки Любаві Олійник зроблю нову спробу почитати книгу цієї авторки. Дома є котрась з її книг. Колись я взялася її читати та щось пішло не так.
Своїм коментарем Тейлор Грін надихнула мене перебрати мою невеличку колекцію особливих любовних романів, де головні героїні не просто красиві паняночки, а вперті і дуже цілеспрямовані жінки.
Читаючи коментар Janina Feniks про її шалену любов до книг (навіть до шкільної літератури), я раділа її завзяттю, але подумала про власну упередженість саме до тих книг, які змушують читати у школі. Мені хочеться багато чого змінити у тому переліку✍️. Частина творів просто ☢️ для дитячої психіки.
Виявилося, що Світлана Бонд, як і я, теж махлювала з читання книг шкільної програми. Я особливо бойкотувала російську класику і недолугого Герасима, який спершу втопив свою Муму, а тоді втік. Хіба не можна було втекти з собачкою❓️☹️
Завдяки Ангеліні Соломка згадала про історичний роман "Камо грядеши" Генрика Сенкевича.
Завзяті букнетівці, чи читав хтось з вас книги українського фантаста Ігоря Росоховатського?
Чи знайомий хтось з його книгою "Останній сигнал"?
Після стількох чудових і змістовних коментарів до моєї попередньої публікації і, як я вже писала вгорі сторінки, перетрушування своєї бібліотеки, я натрапила на цю книгу.
✨️"Останній сигнал", видано ще 1989 року, але вона і досі цікава. Саме вона навернула мене до лав шанувальників наукової фантастики.
Дякую всім, хто поділився зі мною своїми спогадами, улюбленими авторами, цікавими книгами. ❤️❤️❤️
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую, що згадали мене, це так несподівано ☺️❤️❤️❤️
Оксана Павелко, ❤️❤️❤️
Моя любов до фантастики почалася з книги харківського письменника Радія Полонського "Між нами всесвіт", виданої ще у 1963 році. Було мені 12 років, коли я знайшла її вдома на полиці. І хоч є в тій книзі багато совєтьської ідеології (в ті часи інакше і не можливо було писати) я і досі вважаю її одним з найкращих зразків наукової фантастики.
Єва Ромік, Круто! В той же час творив і Ігор Росоховатський) Ще пам'ятаю фантастичну історію під назвою "Джерело Непийвода" в книзі-збірці, що мала кілька серій. У татка ті книги брала)
Мабуть я мала трохи іншу літературу, за своїх часів навчання. Українських творів там було дуже мало, Шевченко, Франко , все дуже цензуроване. Російську літературу взагалі не любила, не заходила вона мені. Вміла гарно писати твори навіть не читаючи їх.
А от всесвітня класика, то було моє, хоч і змушена була читати російською. Цікаво "сто лет одиночества" і "смерть в Венеції", все ще читають в шкільній програмі.
Janina Feniks, Коли я навчалася, такого твору як "Смерть у Венеції" в шкільній програмі не було. Зате була купа купезна російської літератури і ненависна мені "Война і мір".
Ой як мене охарактеризували ахахаха
Шкільну програму я завжди читала, але вчителі все одно знаходили, за що поставити мені погану оцінку. Ніколи не забуду, як я отримала одиницю за книжку про Робінзона Крузо, та ще й на день народження. А це була моя улюблена книжка.
До речі, повернулася до минулого блогу і тепер хочу перечитати "Тореадори з Васюківки»
Світлана Бонд, Ой, фух... А то я вже хвилювалася.
❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати