Начиталася вчора ваших коментарів

Начиталася вчора коменів на публікацію "Ану, букнетівці, зізнавайтеся..." і сьогодні перетрусила свою домашню бібліотеку.

Стільки цікавих авторів знайшла для себе завдяки вашим дописам!!!

Тепер, завдяки Ларії Ковальській, читатиму донці книгу "Енн із Зелених Дахів" Люсі Монтгомері. Дякую ☺️.

Від Олесь Король  довідалася, що була адаптація книги "Володар перснів" для читачів СРСР, добре підчищена під совітські стандарти☂️. Почитала б ту книгу для порівняння.

Наталі Дав  нагадала мені про казки всіх народів. І я вчора читала донці вечірню казку "Каліф-Лелека" В. Гауфа

Книга "Федько халамидник" не одну мене змусила плакати. Вона лишила відбиток суму також у серці Тамари Юрової й, як виявилося, багатьох інших букнетівців. Обіймаю всіх постраждали від цього твору ❤️

Коментар Оксани Павелко нагадав мені про випадок, коли я, ще зовсім мала, підслухала десь сороміцький анекдотик і на дні народження тата запропонувала гостям розповісти анекдот. Тато з мамою не встигли мене спинити ⛔️... Ставши на невисокий ослінчик ☺️ я радісно розповіла той анекдот. Мама не знала куди подіти очі. Вона у мене дуже чутлива) Таких овацій я не сподівалася - гості вибухнули сміхом і аплодисментами. У мене в дитинстві було дивне хобі - шокувати людей

Elaren Vash нагадала мені про цікаві історії подвигів Геракла. Це теж почитаємо з донькою☺️ Дякую❤️

Іва Дюваль написала, що любила читати "Хроніки Нарнії". Особисто я її ніколи не читала. Тепер надолужуватиму і прочитаю з донькою разом.

Нагадали мені і про творчість Ірен Роздобудько. Завдяки Любаві Олійник зроблю нову спробу почитати книгу цієї авторки. Дома є котрась з її книг. Колись я взялася її читати та щось пішло не так.

Своїм коментарем Тейлор Грін надихнула мене перебрати мою невеличку колекцію особливих любовних романів, де головні героїні не просто красиві паняночки, а вперті і дуже цілеспрямовані жінки.

Читаючи коментар Janina Feniks про її шалену любов до книг (навіть до шкільної літератури), я раділа її завзяттю, але подумала про власну упередженість саме до тих книг, які змушують читати у школі. Мені хочеться багато чого змінити у тому переліку✍️. Частина творів просто ☢️ для дитячої психіки

Виявилося, що Світлана Бонд, як і я, теж махлювала з читання книг шкільної програми. Я особливо бойкотувала російську класику і недолугого Герасима, який спершу втопив свою Муму, а тоді втік. Хіба не можна було втекти з собачкою❓️☹️ 

Завдяки Ангеліні Соломка згадала про історичний роман "Камо грядеши" Генрика Сенкевича. 

 

Завзяті букнетівці, чи читав хтось з вас книги українського фантаста Ігоря Росоховатського? Чи знайомий хтось з його книгою "Останній сигнал"?

Після стількох чудових і змістовних коментарів до моєї попередньої публікації і, як я вже писала вгорі сторінки, перетрушування своєї бібліотеки, я натрапила на цю книгу.

✨️"Останній сигнал", видано ще 1989 року, але вона і досі цікава. Саме вона навернула мене до лав шанувальників наукової фантастики. 

Дякую всім, хто поділився зі мною своїми спогадами, улюбленими авторами, цікавими книгами. ❤️❤️❤️

 

 

 

 

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Оксана Павелко
25.07.2025, 18:49:46

Дякую, що згадали мене, це так несподівано ☺️❤️❤️❤️

Світлана Фоя
25.07.2025, 20:45:48

Оксана Павелко, ❤️❤️❤️

avatar
Єва Ромік
25.07.2025, 18:45:04

Моя любов до фантастики почалася з книги харківського письменника Радія Полонського "Між нами всесвіт", виданої ще у 1963 році. Було мені 12 років, коли я знайшла її вдома на полиці. І хоч є в тій книзі багато совєтьської ідеології (в ті часи інакше і не можливо було писати) я і досі вважаю її одним з найкращих зразків наукової фантастики.

Світлана Фоя
25.07.2025, 20:45:03

Єва Ромік, Круто! В той же час творив і Ігор Росоховатський) Ще пам'ятаю фантастичну історію під назвою "Джерело Непийвода" в книзі-збірці, що мала кілька серій. У татка ті книги брала)

avatar
Яніна Фенікс
25.07.2025, 17:08:01

Мабуть я мала трохи іншу літературу, за своїх часів навчання. Українських творів там було дуже мало, Шевченко, Франко , все дуже цензуроване. Російську літературу взагалі не любила, не заходила вона мені. Вміла гарно писати твори навіть не читаючи їх.
А от всесвітня класика, то було моє, хоч і змушена була читати російською. Цікаво "сто лет одиночества" і "смерть в Венеції", все ще читають в шкільній програмі.

Світлана Фоя
25.07.2025, 20:41:47

Janina Feniks, Коли я навчалася, такого твору як "Смерть у Венеції" в шкільній програмі не було. Зате була купа купезна російської літератури і ненависна мені "Война і мір".

avatar
Світлана Бонд
25.07.2025, 16:15:28

Ой як мене охарактеризували ахахаха
Шкільну програму я завжди читала, але вчителі все одно знаходили, за що поставити мені погану оцінку. Ніколи не забуду, як я отримала одиницю за книжку про Робінзона Крузо, та ще й на день народження. А це була моя улюблена книжка.
До речі, повернулася до минулого блогу і тепер хочу перечитати "Тореадори з Васюківки»

Показати 3 відповіді
Світлана Фоя
25.07.2025, 16:26:11

Світлана Бонд, Ой, фух... А то я вже хвилювалася.

avatar
Лана Рей
25.07.2025, 16:18:46

❤️❤️❤️

Інші блоги
Новий розділ + візуалізація ✨
Всім привіт! ⁠♡⁠‿⁠♡⁠ Мої любі. ♥️ Схоже, Сенцови потроху знову почали говорити до мене. Після довгого мовчання вони нарешті впустили мене у свою історію... А це означає лише одне — новий розділ вже
Знайомтеся з головними героями моєї нової історії❤
✨️ Еліна — звичайна студентка, яка після смерті мами дізнається, що є донькою голови мафії та спадкоємицею організації «Хижаки». ❤ Роман — один із найкращих бійців організації. Холодний, небезпечний і бездоганно
Чому книга в статусі "повільно оновлюється"?
Дорогі автори, може хтось підкаже. Одна книга чомусь перебуває в статусі "повільно оновлюється", хоча я публікую нові розділи стабільно кожні два три дні, обсягом не менше 3 тис. символів. В когось було подібне? Вперше
Анонс новинки!
Вітаю, любі мандрівники Букнету! Сьогодні хотілось би поділитись з вами трішки зображенням, які надихають мене працювати над новинкою, що зʼявиться тут після завершення «Катастрофи на десерт». І при всій
Коли мовчання стає звичкою…
Знаєте, поки я писала цю сцену, весь час думала про одну річ. Як багато людей мовчать не тому, що їм нічого сказати. Вони мовчать, бо роками їм пояснювали, що їхній голос нічого не вартий. Що краще промовчати. Перетерпіти.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше