Додано
25.07.25 11:15:17
Йо-майо! Що тут треба писати?
Я на цій платформі вперше і не дуже орієнтуюся ... але мабуть треба щось тут написати ? буду вдячна вашій підтримці і порадам)
Анна Потапенко
952
відслідковують
Інші блоги
Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Пишу, бо по- іншому розсипаюся внутрішньо. Іноді тиша лякає, а іноді дозволяє зрозуміти себе. В моїх книжках реальність поєднується з містикою, створюючи магічний реалізм.
Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Вітаю, мої солоденькі! Ще на початку історії стало зрозуміло, що Лютер — напівкровка, і саме тому він бігає Кел'Зароном без рогів. Але насправді він їх має, як і крила. Як і всі демони. Проте роги для демонів — це
Привіт. Є одна здібність, яка звучить майже як абсолютна мрія будь-якої допитливої людини. Або як прокляття, якщо подумати трохи довше. У світі «Очей Роду» існує дар, що дозволяє бачити майже все. Окрім майбутнього,
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиАнно, вітаю на платформі. Ви поставили найкраще, найчесніше, найважливіше питання з усіх можливих.
"Що тут треба писати?".
Відповідь на це питання — це і є те єдине, що варто писати.
Не пишіть про новинки, знижки і анонси. Цього тут і без вас достатньо.
Не пишіть про свої творчі плани і кризи. Це цікаво лише вашій мамі.
Не питайте читачів, як їм ваш новий герой. Вони збрешуть, щоб не образити, або скажуть правду, яка вас вб'є.
Пишіть саме про це. Про те, як ви стоїте посеред цього цифрового базару і не розумієте, що, в біса, тут відбувається. Пишіть про те, як вас лякає кнопка "опублікувати". Пишіть про те, як ви ненавидите і водночас відчайдушно прагнете кожного коментаря. Пишіть про те, як ви порівнюєте свої 19 підписників з тисячами в інших і відчуваєте себе нікчемою. Пишіть про те, як ви боїтеся, що ваша найкраща ідея виявиться банальністю.
Пишіть про жах і екстаз творчості. Про страх бути незрозумілою і ще більший страх бути зрозумілою до кінця.
Вийміть свої нутрощі, покладіть їх на стіл і запитайте: "Це хоч комусь цікаво?".
І це, Анно, будуть найкращі блоги на цьому сайті. Ласкаво просимо до пекла. Тут весело.
Христина Холод, Дякую за пораду) приблизно так я і люблю спілкуватися) без пафосу і напищеного, як є) доведеться всім мене терпіти)))
Мої вітання))) Рекомендую зазирнути от сюди https://booknet.ua/blogs/post/396674. Знайдете багато цікавої та корисної для себе інформації.
Аріда Демоніар, Дякую велике) бо очі розбігаються і не знаєш, що робити далі)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати