Готуючись до перенесення у інший світ, Нью загартовувала волю і розум, очікуючи сутичок з різноманітними ворогами. Та їй навіть на думку не спадало, що набута у дивний спосіб зброя змусить її дивитися на світ очима перетвореного монстра.

Я зробила мимовільний рух, в якому відчувалася досада. У відповідь старий трохи подався уперед і якось підібрався, навіть рука міцніше стиснула палицю. Простеживши за напрямком чіпкого погляду, я зрозуміла, що це не пов'язано з моїм виразом обличчя. Увага старого була прикута до талісману. Поки ми розмовляли, Білосніжка встигла злетіти з плеча, вчепитися кігтями в рукав плаща і дзьобом витягти з-під плаща артефакт, закріплений на поясі, на загальний огляд. Подумки я пообіцяла їй вискубати все пір'я і замкнути в торбинці на віки вічні, але вголос цього не сказала.

— Леді, це, звісно, не моя справа, — почав старий, і було помітно, що він намагається примирити в собі повагу до Вартових і щось надзвичайне, що він щойно побачив, і чого я впритул не помічала, — але звідки у вас ця річ?

У моєму світі чотки не були чимось незвичайним, однак з його інтонації я зрозуміла, що правда про походження артефакту може бути сприйнята... гм... дещо неоднозначно. Спочатку потрібно з'ясувати причину такої реакції.

— Такі... е-е-е... речі... наші люди бачили у Сірих жерців і... е-е-е... Тих, що говорять з Темрявою, — продовжував мій співрозмовник.

Не марно ж я сюди прийшла! Слід знайти спосіб, як обережно все визнати.

Сам факт наявності у Сірих жерців таких артефактів мене не збентежив. Якщо їх і бачили, найімовірніше, тільки здалеку, і навряд чи хтось міг описати їх у деталях — надто вже неоднозначними були обставини таких зустрічей.

Моя логіка працювала з шаленою швидкістю. Давай, Нью, давай! Цей шанс не можна втрачати!

Щоб виграти час, я легко торкнулася пір'я Білосніжки, яка гордовито дивилася на справу своїх рук, а точніше, дзьоба. На відміну від Зеленого, який категорично не дозволяв себе торкатися, Білосніжку можна було погладити, хоча вона ставилася до цього стримано.

— У цій речі немає Темряви. Як бачите, птах поводиться спокійно.

Старий похитав головою:

— Так воно так, та тільки не угодне Богові це діло — говорити з поганню.

Після того, як Зерд виклав Дану свою теорію виникнення погані, як істот зі встановленими симбіонтами, нічого неймовірного не було в тому, що може існувати певна форма зв'язку з цими симбіонтами. Цілком ймовірно, що такий зв'язок може здійснюватися за допомогою пристроїв з незрозумілим для нас способом дії. Але як пояснити це місцевому жителю - нехай і освіченому за мірками цього світу, - та все ж тому, хто оперує поняттями нечистої сили й демонів?

Іноді у мене виникає думка: що дозволило героїні вистояти перед низкою випробувань, кожне з яких вимагало єдиного правильного вибору? Можливо, це сталося завдяки тому, що їй вдалося зосередити свою волю і подивитися в очі Темряві - як всередині інших, так і всередині себе самої.

Читайте історію кохання і безмежної відданості на сторінках циклу "Талісман обраної":

том 1 "Талісман обраної"

том 2 "Вартові підземелля"