Куди я пропала, або як захворіти серед літа

Дорогі мої, вибачте за мовчання.

Останні кілька днів не було оновлень у “Власності тирана”, і я знаю, що багато хто з вас чекає продовження. Повірте, я теж чекала моменту, коли зможу сісти й писати з тим вогнем, із яким завжди приходжу до цієї історії. Але тіло вирішило інакше, температура, головний біль, слабкість,  усе це не дуже сприяє гострим сюжетам і живим діалогам.

Я не люблю зупинок, але зараз просто не можу обманути  ні себе, ні текст. Тож прошу вибачення за цю коротку паузу.

Стан стабілізується, і я вже думаю про наступну главу. Щойно повернеться ясність у голову повернеться і ритм у слова.

Я не покидаю вас і не зникаю просто трохи пригальмувала, щоб швидше повернутись.

Дякую, що поруч.

І дякую, що чекаєте. Це моя точка опори.

З любов’ю,

Алекса