Рецензія на твір Микола Давидкін  Не вір очам   14 сторінок.
В рамках марафон Тетяни Гищак 
 

Зазирніть у світ пригод!
Перед вами - барвиста й жива оповідь про козака, що з головою пірнув у таємничий ліс, де кожен крок - виклик, а кожна стежка - нова небезпека або несподіванка.

1. Обкладинка.
   Досить непогана - атмосферна й приваблива. Єдине, чого бракує для повноти враження, - це імені автора на титулі.
2. Анотація.
   Окрема, продумана й структурована - що безсумнівно є перевагою. Одразу помітно, що автор доклав зусиль і постарався зацікавити читача ще до прочитання першої сторінки.
3. Сюжет.
   Історія читається менш ніж за годину, але захоплює з перших рядків і не відпускає аж до фіналу. Залишається приємне враження, а разом з ним - бажання прочитати продовження.
   Головний персонаж - козак Чуб - у сумнівах через те, що образив старого діда, вирішив виправити ситуацію. А от що з цього вийшло - читайте в книзі.
4. Персонажі.
   Оповідь досить лаконічна, тому зайвих персонажів немає. Кожен з наявних має свою роль і не губиться у подіях.
   Також у історії вистачає фольклорних персонажів, як-от водяник чи домовий.
5. Мова автора.
   Жива, насичена, легка для сприйняття. Око майже ні за що не чіплялося - текст читається плавно, без затримок і спотикань.
   Трохи кульгає пунктуація, не вистачає розділових знаків.