Привіт, всім!

Сьогодні хочу поділитися з вами шматочком свого життя, яке останнім часом нагадує біг із перешкодами. Знаєте, коли ти мрієш про вихідні, щоб нарешті відпочити, а вони перетворюються на ще один робочий марафон? Ось це про мене.

Робота забирає левову частку сил. А вихідні? Ха, вони в мене "вихідні" лише на календарі. То якісь особисті справи, то сімейні приколи, то ще щось, що з’їдає весь час. А ще недосипи через тривоги та сирени — це вже як окремий бонус від життя. )))

Писати книгу в таких умовах — це як намагатися вишивати бісером під час шторму. Встигаю хіба що робити нотатки: клаптик ідеї на серветці, пара діалогів у телефоні, начерк сцени між зустрічами. Хочу вибачитися перед вами, що нові глави з’являються не так часто, як мені б хотілося. Серце рветься писати, а тіло кричить: "Дай поспати хоча б шість годин!" ))

Але знаєте, що мене тримає? Ваші відгуки, ваші коментарі... Дякую. 7 глава вже є.