Балада | 5. Плач не личить мужам з племені Деморіс

Привітики!

Новий розділ "Балади про сяйливу троянду та кригу" вже можна читати. В ньому ми дізнаємося дещо цікавеньке про Антареса, його таємне захоплення, трохи з його батьком, королем Деморісом, познайомимося, а також виявимо, що кавуся й несмачною може бути.

Традиційне: 

розділ 5 містить всього-на-всього 

1645 слів та 11109 символів =)

Спойлерний фрагментик:

— Селест… — протягнув батько, наче пробував її ім’я на язиці. — Таке солодкаве ім’я. «Кровавого Місяця принцеса, завоювати прихильність якої — до запаморочення жага п’янка. Ось тільки на рубіконі її — смерть страшна». Саме так, синку, саме так… Проявиш слабкість в боротьбі почуттів, лиш на хвилю оступишся — й не жити тобі. В жодному разі не ведись на відьомські чари Єдиних, бо «як стій пропадеш. Пропадеш! — і слід твій умливіч зачахне». Не вважай цю «Баладу» глузду позбавленою. Століттями кров’ю писалася вона. Все ясно?

Безмежно дякую за ваші коментарі до книги! Це для мене дуже цінно:

ваші глибокі роздуми та припущення, а також перші враження

❤❤❤

P.s. А вже в наступному розділі, в середу о 21:00, ми дізнаємося історію Лади.

P.P.s. Більше ниття та цікавого контенту

туть, в письменницькому тг-каналі,

а ілюстрацій 

туть, в інсті

Будемо створювати й далі казку в реальному світі

✨✨✨