Люди сильно покладаються на досвід, який здобувається в минулому.

Тому ця книга приділяє багато часу різним подіям: що було тоді, що відбувається зараз.

І тільки про майбутнє вони практично не говорять. Адже майбутнього на закритому острові за чужим розкладом не існує.

— Приїхали. — Дорога виявилася не такою вже й короткою. Вони від’їхали на пристойну відстань від будинку, близько півгодини їзди. І весь цей час Джин поглядав на шрам, який цвів на правій щоці Кола.  

Поки вони вчилися в університеті, його обличчя було гладким і симпатичним. Минуло не так багато часу, щоб кардинально змінитися, але шрам... він псував усе. Джин більше не питав про це, але продовжував думати.  

~~~  

— Гао Цзян! — Кілька років тому він шпурнув у нього аркуш паперу. Той, не долетівши, впав.  

Гао Цзян ліниво відкрив очі. Він сидів за партою, широко розставивши ноги, схрестивши руки на грудях й запрокинувши голову — дрімав. Його розбудив набридливий голос Ву Джина й шелест паперу.  

— Якщо ти не здаси іспити — це вплине на мою репутацію! — Він бився вже кілька днів, щоб Гао Цзян хоча б мінімально заклопотався вивченням матеріалу.  

— А мені що з того? — Він позіхнув, не прикриваючи рота рукою, і потягнувся, розправляючи онімілу спину після незручного сидіння.  

Джин задихнувся. Звісно, що йому з того?!  

— Це рейтинг. — Гаркнув він. — Я хочу отримати хорошу роботу.  

— І ти знову говориш про себе. Жодної турботи про ближнього.

ОСТРІВ РОЗБИТИХ СПОГАДІВ

Ваша улюблена авторка,

Olha Alderღ

Мій телеграм-канал "Вільхова садиба"