Розділ  трімайтеся колеги  буде жарко!

Він мовчки розглядав її ескізи, пальці торкались паперу так, наче він відчував кожну лінію.

— Це ти зробила? — його голос звучав тихо, майже небезпечно.

— Так, — відповіла вона, притискаючи руки до чорного короткого плаття. Її голос

злегка тремтів.

Він підвів погляд. Їхні очі зустрілись. І в цій миті — щось клацнуло. Як лезо ножа по склу. Її подих збився, у грудях стало тісно.

— Ти знаєш, що робиш, — промовив він і повільно обійшов стіл. Його погляд ковзав по її фігурі. Вона відчувала, як тепло розливається всередині. Чи це страх, чи збудження — вона не знала.

Він зупинився зовсім близько.

— Якщо ти граєшся, — він схилився до її вуха, — то грай чесно.

Її серце билося гучно. Вона не рухалася. Його рука торкнулася її підборіддя, піднімаючи обличчя.

— Ти викликаєш у мене цікавість. А це — небезпечно.

Її губи були зовсім близько до його. І вона не знала, хто перший скоротив цю відстань. Їхній перший поцілунок був не ніжним — він був вимогливим, голодним. Його руки торкнулись її талії, стягуючи її ближче.

— Зупини мене, якщо не готова, —

прошепотів він, затискаючи її між собою і стіною кабінету.

— Я не з тих, хто тікає, — відповіла вона, заплющуючи очі.

Пальці ковзнули по її шиї, по спині, а далі — її плаття повільно опустилось на підлогу. Вони зливалися в русі, у дотику, який спалював все навколо. Його холод — розтанув. Її страх — зник. У цій миті існували лише вони двоє.