Мій прекрасний Милосник, це та ідея, якій я не приділила належної уваги. Але поки є вільна хвилина, так хочеться згадати цю дорогу мені історію.

«Милосник» повністю опублікований та доступний до читання!

А ось фрагмент з книги:

Раптово небо розколов грім, і дерева навколо затріщали, наче розгнівані велетні. У грудях загострився страх, і я мимоволі подумала: "Та що ж це за бісовщина відбувається в цьому лісі?".

Зупинивши мене на місці, незнайомець рушив за великі дуби, немов розчиняючись у темряві.

Я вже збиралася втекти подалі звідси, коли мене зупинив неземний голос, що линув із—за дубів. Це був голос дівчини, тонкий і чарівливий, мов спів сирени.

— Мій неможливий Милоснику, мій чудовий володарю. Ти будеш сьогодні зі мною обопільним, чи приймеш мою пропозицію, чи посядеш зі мною царствувати в моєму чертозі? — пролунав голос, солодкий, наче мед, але з відтінком владної суворості. — Говори, наказую!

«Милосник», так звуть цього пронизливо—прохолодного чоловіка?

Моя інтуїція кричала, що втручатися в справи духів—найгірша з можливих ідей. Усі казки, які я знала, попереджали про небезпеку таких зустрічей. Адже спілкування з потойбічним ніколи не закінчується добре, якщо ти не прегарна принцеса чи премудра діва, а я, на жаль, не була однією з них.

А ось якби виглядали сторінки фотоальбому головної героїні книги, Маланки, якби в неї був час на це, поміж біганиною від вовкулака та мріями про чарівного духа: