Привіт усім!

Я подумала: чому б не ділитися з вами уривками з книги ще до того, як викладу продовження? Тож ловіть перший — хай трохи занурить вас у настрій сьогоднішнього розділу. Оновлення книги два через два о 18:00 Читати тут

Закрила дверцята. Сіла на ліжко. Дістала листівку з кишені — ту саму, з-поміж троянд. Тільки зараз, коли залишилась із нею наодинці, нарешті прочитала.

 

Рядки були прості, але справжні.

 

«Суничко…

 

Пробач, що я так налетів на тебе тоді. 

 

Просто… Я вже мав сім’ю, в якій усе тягнув сам. 

 

Це залишило слід.

 

Знаю — це не виправдання. І знаю — ти не Аліна.

 

Ти справжня. Тепла. Сильна. Жива. І в тобі стільки світла, що мені часом страшно — бо я боюсь його зіпсувати.

 

Я не завжди вмів говорити правильно про свій біль. Але я вчуся. І ці квіти не, щоб вразити. А, щоб попросити пробачення.»

 

Я провела пальцями по краю листівки, й усередині щось зрушилося. Від того, що він наважився сказати це все. 

 

У ту ж мить телефон завібрував. Повідомлення від Андрія.

 

«Спускайся. Я під твоїм під’їздом. Є ще один подарунок для тебе.»

Як думаєте вийде Марійка до Андрія? І що там за подарунок такий?

P.S.Андрій найбільше витратився на Марійку, ніж всі герої з цього циклу.

А ще запрошую до своїх соціальних мереж  

ТІК ТОК, ІНСТАГРАМ, ТЕЛЕГРАМ

Чекатиму вас на сторінках книги ❤️