Свобода бути собою

 У новому розділі Юля — та сама сильна, вільна подруга Уляни — з'являється в зовсім іншому образі.
Цього разу — як справжня стихія: байк, шкіра, драйв, аромат бензину і парфумів.
Жінка, яка не боїться бути собою.
І ефект на Лева — миттєвий.

 Додаю атмосферну візуалізацію до цієї сцени (фото нижче).
А ще — задумуюсь, чи не час показати Арсенія й Уляну через окремі ілюстрації. Бо ця історія — вже більше, ніж просто текст.

Лев стояв на краю імпровізованого знімального майданчика — навколо виблискували світлові установки, у повітрі пахло паленою гумою й адреналіном.Серце билося трохи швидше, хоча він сам собі не міг пояснити чому.

— І що я тут роблю? — пробурмотів він під ніс, озираючись.

Світло різко спалахнуло.Далеко, за димом і тонкою стіною ілюмінації, почулося ревіння двигуна.

Потім він побачив її.

Мотоцикл розрізав туманний серпанок і стрімко наближався. Фари різали темряву.І серед цього світла — вона.Дівчина, яка здавалася нереальною: у чорній екіпіровці, з розвіваючим волоссям, зі спокійною впевненістю вершниці бою.

Вона зупинилася різким ковзанням прямо перед ним, мотоцикл затих, рикнувши.Знявши шолом повільним, майже театральним рухом, дівчина розправила волосся — кожен її рух був настільки живим і вільним, що Леву перехопило подих.

Її погляд — глибокий, іронічний, яскравий.

Дівчина зістрибнула з байка і в два кроки опинилася поруч.Її аромат — трохи бензину, трохи солодкого парфуму — обплів його, неначе ласкаве полум’я.

Зараз існувала тільки вона — ця дівчина з мотоцикла, яка ніби щойно зійшла зі сторінок вигаданого роману чи з дикої легенди.Та він, чоловік надзвичайної сили, який не міг відвести погляд від неї.

Вона кинула на нього короткий погляд, усміхнулася — і рушила прямо до нього.Підійшла й рішуче схопила його за комір футболки — і поцілувала 

Читати "Дим і мед"