Знову вночі не спала....

Іноді буває так: одна фраза чи випадковий образ у голові раптом перетворюються на коротеньку оповідку. Це не повноцінні твори — радше фрагменти, уривки, якісь внутрішні дотики до історії. Останнім часом я вирішила почати їх записувати. І ось — один із них. Оповідання про дівчинку Мар'янку. https://booknet.ua/book/maryanka-b440401

Поки залишаю книжку незавершеною — можливо, ще якась думка мимохідь забіжить і щось підкаже.

А тепер мені цікаво: чи вам таке взагалі цікаво?

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Ромул Шерідан

23.07.2025, 12:48:39

Це дуже класно! Заздрю Вам, а хорошому сенсі;)

Ася Рей

23.07.2025, 11:58:40

Так, дуже цікаво! Це ж справжня магія творчості, коли такі уривки й фрагменти перетворюються на цілі історії. Часто саме з таких спонтанних ідей народжується щось особливе. Бажаю вам ще більше натхнення і чекаю на нові цікаві розповіді!

Лана Рей

23.07.2025, 11:31:35

❤️❤️❤️

Яніна Фенікс

232

відслідковують

Інші блоги

Вікторія Ляховець

У зв'язку з масовими скаргами, пояснюю

Любі читачі, хочу пояснити вам, чому всі, хто читав " Єдину слабкість Ката " в процесі написання, могли дочитати її безкоштовно, а решті тепер потрібно її придбати. Не думала, що цей допис знадобиться, але, вочевидь,

Анна Лященко

Твердіє не тільки його переконання...

Ніка виклала нові світлини… Скрегочу зубами, гортаючи альбом «У клубі». Спершу трохи заспокоююсь, побачивши фото Карини та Єгора. Ну хоч дівчина не сама по сумнівних закладах вирушила! Але потім… Далі йде не

Олександра Шен

Робін. Знайти своїх.

Його не розуміли батьки. Родичі. Брати. Що за дивак з неприродними бажаннями? Хто садить квіти замість овочів? Навіщо вчитися стріляти, якщо навіть справжнього лука ніколи не буде? І тільки Мері-Єнн, побачивши в лісі

Герман Харрінгтон

Парадокс.

Найглибший парадокс літературної майстерності полягає в тому, що автор відточує кожне слово, аби читач зрештою перестав помічати самі слова й прожив історію персонажа як власну.

Тая Бровська

Позитивна динаміка...

Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Оновлення уже у ваших книжечках. Завітайте: — Юрію Валентиновичу! Я знаю, що не повинен вас турбувати, але... — Він замовкає. Рвано вдихає. —Петре Олексійовичу, я завжди готовий допомогти.