...Таку чарівну та неординарну особистість, як Шаєн — головну героїню моєї книжки «Шахрайка: шлюбна афера» — важко не запам’ятати. Це моя перша книга, яку я зараз активно редагую та перевикладаю. Моя героїня — не ніжна, вразлива квіточка з високими моральними принципами. Ні, вона — вправна аферистка з чималим досвідом, яка заради наживи готова майже на все і звикла передусім дбати про власні інтереси та гаманець .

Не очікуйте, будь ласка, від неї самопожертви чи героїчних подвигів у складних ситуаціях — вона до цього не схильна. Вона береже лише власну шкуру, а її найвища цінність — гроші та статус.

Однією з головних сюжетних ліній є її поступова трансформація і переоцінка цінностей. Але до цього ще ой як далеко.

А поки — зухвала аферистка провертає справи, які в цьому світі під силу хіба що одиницям. Можливо, тому, що вона — з іншого світу?

Уривок з сьогодняшньої глави ,яка зайшла не всім через ситуацію з служницею :

Коли його губи торкаються мого вуха, я миттєво отямлююсь. Різко втискаюсь в перила, і слова вириваються самі:

— Я мушу повернутися, — кажу, облизуючи пересохлі губи. Вони тремтять. — Ви, звісно, не проведете мене назад. Це було б… надто демонстративно.

— Не сьогодні, моя люба, — його голос низький, обволікаючий. Гаряче дихання лоскоче шкіру на шиї. Я стою, як паралізована. Струна. Натягнута до краю.

Його руки різко охоплюють мою талію. Він тягне мене до себе — грубо. Не залишаючи простору. Розвертає  обличчям до себе, і перш ніж я встигаю зреагувати — його губи накривають мої. Без дозволу. Без попередження. Його дотик не ніжний — навпаки, вимогливий і жорсткий ,майже болючий. Я стискаю губи ,не пускаючи його всередину .Впираюся в його груди обома руками, намагаюся відштовхнути — але він тримає міцно. Я відчуваю, як усе навколо стискається. Кисню не вистачає. Раптом опиняюся на дивані — він розвертає мене і штовхає  на м’які подушки. Його вага нависає наді мною. Я хочу кричати, але губи знову поглинає поцілунок — ще нахабніший. Його руки ковзають тілом, боляче зминаючи груди крізь тканину сукні . А тоді   я розумію, що далі буде ще гірше. Паніка охоплює мене.

— Не пручайся, і все пройде максимально безболісно, — каже він, нахиляючись до мого обличчя. Його тіло притискає мене ,не даючи можливості ворухнутися ,а руки тягнуться до спідниці ,зариваючись під неї і до синців стискаючись на стегнах розводячи  достатньо що б вклинитись між ними . Я ніколи не піддавалась сексуальному насильству і аж ніяк не планувала отримати цей гіркий досвід сьогодні . 

— Ну ж бо, до чого ця недоречна скромність? Ти ж давно не цнотлива, Вендлі.

Я відчуваю, як мене нудить .

— Відпустіть мене, я кричатиму! — шепочу крізь зуби. Це ледь не плач.

— Можеш кричати. Ніхто не знає, де ми. А навіть як і почують — ніхто не зважиться піти проти мене, — голос його стає низьким, жорстким. — Ти надто довго мене дражнила. Відштовхувала, уникала… Поводилась зверхньо , маленька сучко , наче я бруд під твоїми ногами . Настав час заплатити …

Його руки намацують край моєї білизни — і тоді я не витримую і дію. Відчай змішується з волею. Я засучую рукав і активую артефакт. Світло спалахує на моїй шкірі. Він зупиняється. Завмирає.

 А далі служниця трапилась йому під гарячу руку ,а що Шаєн ? Вона просто накивала п'ятами рятуючи власну шкуру . Можливо вона мала втрутитись ,врятувати нещасну дівчину ...

 А як ви думаєте ? Чи не суперечив би такий героїчний вчинок її характеру і попереднім вчинкам ? 

 І друге питання : вам подобаються більше ідеальні герої які завжди вчиняють по совісті ? Або ж більш цікавими є ось такі зухвалі та безпринципні ?